Про наближення загрози пандемії коронавірусу сімейна лікарка Рівненського ЦПСМД “Ювілейний” Галина Бараболя писала ще у 2003 році.
Втім, тоді на її публікацію «Друге пришестя вірусу SARS» в обласній газеті «Вільне слово» ніхто не звернув уваги. А зараз виявилося, що вона мов у воду дивилася, пише «7 днів».
– Поява цього монстра мене тоді дуже збентежила, – розповідає пані Галина. – Вразила, як кажуть, і тіло, і душу. Я відчула, що це буде неабиякою проблемою. Тому й написала статтю про загрозу коронавірусу. Вже в той час била в набат, щоб можна було до цього нашестя напасті готуватися поступово, а не так, як у нас прийнято – сьогодні на вчора. Але мене тоді ніхто не почув. Завжди, тільки-но напишу застережливу статтю, мені кажуть: «А хто ти така?» Я – звичайний лікар, який щодня працює з пацієнтами, бачить їхні проблеми. Ось і в 2003 році відчула, що коронавірус вже тоді був проблемою в зачатку. Я не претендую на роль пророка. Але якщо б за 18 років, які минули з тих пір, ми що-небуть зробили (а могли б уже й вакцину винайти), то не мали б такої біди, яку маємо зараз. До речі, дуже багато наших вчених свого часу поїхали в Індію і там працюють на заводах фармацевтичної індустрії, де виготовляють всі ті вакцини, що нам пропонують. Яке було б щастя, якби вони працювали в Україні. Тоді можна було підготуватися до пандемії заздалегідь.
– Яким ви бачите подальший розвиток подій, пов’язаних із коронавірусом?
– Те, що нам судилося, ми мусимо пройти. Знаєте, колись комп’ютерові дали завдання, щоб він прорахував, чи можна було б відвернути Чорнобильську катастрофу? Я про це писала. І комп’ютер дав таку відповідь: не можна заважати процесу розвитку подій. Ми мусимо пройти й нинішню пандемію. Від цього нікуди не дінемося. Вся історія людства супроводжується війнами, пандеміями, стихійними лихами… Ми мали б робити з цього повчальні висновки, але не робимо. Ось взяти, для прикладу, аварії на дорогах, яким намагаємося якось запобігти. Іншого шляху, як підвищувати штрафи за порушення Правил дорожнього руху, не знайшли. На жаль, на наших людей тільки так можна якось вплинути. На самосвідомість покладатися не доводиться. Вони навіть власним здоров’ям не переймаються, допоки не захворіють. Ось приклад. У ЗМІ було опубліковано багато статей про те, що при застуді не рекомендовано пити м’ясний бульйон. А скільки людей скористалися написаними порадами? Будьте певні, мало. Скажу більше. Буквально сьогодні телефонує моя пацієнтка, яка тяжко хворіє. Цікавлюся в неї, як вона харчується. «Зварила і поїла бульйону з курки». В неї знову температура піднялася до 38. Писала про це Галина Бараболя в газеті «7 днів»? Писала, але люди не взяли до уваги.
Словом, потрібна щоденна просвітницька робота. А тим часом у засобах масової інформації дуже багато всілякої гидоти, натомість немає того, що людям потрібно. Скажімо, про те ж здорове харчування. Тоді наша нація була б набагато здоровішою. Людина не є хижаком, вона – жуйна істота. Тому повинна їсти те, що дає земля. Якось зауважила одній жінці: «Якщо ви доженете зайця, то я дозволяю вам з’їсти бульйон з нього». Вона каже: «Ні, не наздожену». «Тоді їжте моркву і капусту» – порадила їй. «Ви, лікарю, серйозно?» – перепитує вона. «Так. А ще не забувайте про мед і горіхи», – додала я.
– Прийшовши до редакції, ви запевнили, що не боїтеся коронавірусу, бо захищені від нього. Яким чином?
– Я вже про це писала у статті «У труді і радості – до ста літ», яка ввійшла до моєї книжки «Крок до істини». Так-от. Коли в Росію приїжджав оперувати Бориса Єльцина 86-річний американський кардіохірург Де-Бейк, у нього запитали, як він зберіг чудову працездатність у такому поважному віці. Він сказав просто: «Я не палю, нічим не зловживаю, контролюю тиск і рівень холестерину крові, а ще – багато молюся». Так і я роблю. І це, повірте, допомагає. Знаєте, закінчивши у 2002 році курси християнської етики в Острозькій академії, я відкрила для себе новий світ. Відтоді й почала писати. Тільки отримавши духовну освіту зрозуміла, що ми виживемо лише поєднуючи духовне і тілесне.
– Що порадите читачам: як вберегтися від covid?
– Робити те, що й я роблю. Перш за все – молитися. Не нехтувати власною безпекою – дезінфікуватися. І думати про те, що ми їмо. Чесно скажу: ми є те, що ми їмо. Якщо можемо догнати звіра, то можемо їсти м’ясо. Якщо ні, то не їсти. А ще – вчасно звертатися до лікаря. І просити в Бога благословення, щоб лікар врозумив вас. Не раз проста порада, якийсь чайок допомагають одужати. Звісно, треба пам’ятати, що людина смертна. Ми все одно відійдемо в інші світи. Але якщо маємо ще щось зробити в цьому житті корисного, то обов’язково це зробимо. Бог, повірте, допоможе.
