Рівненські кікбоксери — чемпіони світу

Данило Бочар, чемпіон світу:
— Я задоволений своїм виступом на тисячу відсотків. У фіналі в лоу-кік переміг англійця, якому розбив ніс. Кікбоксингом займаюся три роки. До цього ходив на плавання та теквондо, але коли прийшов на кікбоксинг, то з першого тренування зрозумів, що це для мене.
Роман Кроль, тренер Данила Бочара:
— Ми до цього йшли кілька років, поки зрозуміли, що готові до участі в чемпіонаті світу. Турнір був дуже складний. В один з днів Данилові довелося провести сім поєдинків, в яких він виграв. За це йому партнери по збірній дали прізвисько «Тяж», і це при вазі 32 кг.
Володимир Царук, чемпіон світу:
— На чемпіонаті світу я провів одинадцять боїв, було тяжко, в день по чотири поєдинки. Але завдяки належній підготовці виступив достойно. У кікбоксинг я прийшов з боксу, де зазнав серйозної травми — шість переломів кисті. Мій тренер з боксу Юрій Марчишин запропонував перейти в кікбоксинг, види спорту все ж споріднені. Тут вже інший тренер, Ростислав Саєнко, зв’язав мої руки та ноги. Тож завдяки цим двом тренерам я досяг успіху.
Юрій Марчишин, тренер Володимира Царука:
— Я впевнений, що Царук як боксер ще не сказав останнього слова. Просто так склалося, що у травні на молодіжному чемпіонаті України, де проходив відбір на чемпіонат Європи, він травмувався. Тоді я запропонував Ростиславу Саєнку забрати його до себе. Обставини склалися досить вдало, до чемпіонату світу з кікбоксингу було два місяці. За цей час у Володі зажила рука, а п.Саєнко поставив йому кікбоксерську техніку. Тож я дуже задоволений, що мій учень зміг успішно виступити на чемпіонаті світу.