Війна не пішла з нашої країни, вона триває, а ворог діє підступно та криваво... На жаль, наслідки цих дій одягають Рівне та його жителів у траурні кольори...
Надзвичайно добрий, щирий, чуйний, готовий допомогти завжди усім, навіть якщо це шкодить йому самому. А ще завжди усміхнений та життєрадісний. Таким назавжди запам’ятають 56-річного рівнянина Олега Гаврилюка.
Він дуже любив жартувати, на будь-який випадок знаходив жарт чи анекдот, який міг підняти настрій усім.
- У нього були золоті руки. Він міг зробити все. Залюбки щось ремонтував, прагнув все робити своїми руками, - розповідає про Олега Гаврилюка його син Ярослав.
Усе своє професійне життя 56-річний рівнянин Олег Гаврилюк провів за кермом автівки. І це мало кого дивувало, бо ж з машинами завжди був на “ти”. Останні роки працював водієм у ТОВ “Віксус”. А коли у перші дні війни пролунав дзвінок із військкомату, він не став ховатися...
- Повістки йому не було. Зателефонували раз із військкомату, мовляв, ви треба. Тато не відмовився. А вже другий дзвінок — це був виклик на навчання, - пригадує Ярослав.
Син зустрівся з батьком, коли той їхав зі Львова до Десни на Чернігівщині. Позитивно налаштований, усміхнений Олег був упевнений, що все скоро закінчиться і він побачить та обійме своїх рідних. Це було за півтора тижня до того фатального дня...
17 травня рано-вранці ворог завдав ракетних ударів по селищу Десна. Це одна з найбільших одномоментних втрат України у цій війні, про які офіційно повідомляли керівники держави...
Тоді ж обірвалося життя заступника начальника навчального курсу Індивідуальної підготовки з морально-психологічного забезпечення школи танкістів старшого лейтенанта Олега Гаврилюка...
Без чоловіка залишилася дружина Ірина, без батька двоє дітей Ярослав та Анастасія. Не побачить дідусь ненароджених внуків, яких він так довго чекав і хотів…
Віддати шану Герою рівняни зможуть сьогодні, 24 травня, об 11.00 у Покровському соборі. Поховають його на кладовищі “Нове”, повідомляє Рівненська міська рада.
