Перша ейфорія, викликана скиненням корумпованого режиму Грузії, поступається місцем глибоким роздумам. Зростає число свідчень причетності ЦРУ до перевороту. Принаймні воно скерувало грузинські події курсом, який збігається з інтересами США.
— Коли американцям була потрібна моя підтримка щодо Іраку, я їх підтримав. Стосовно того, що сталося зараз, я не в змозі цього пояснити. Щодо посла (Річарда Майлса, посла США в Грузії, який був також послом у Югославії під час її бомбардувань і скинення президента Мілошевича. — Авт.), у мене є серйозні підозри, що те, що сталося в Тбілісі, — точне повторення подій у Югославії. У когось був план, — вважає Едуард Шеварднадзе.
Певна річ, це лише погляд грузинського екс-президента. Він певен, що Вашингтон повівся з ним, м’яко кажучи, негарно, і рішуче заперечує проти порівнянь його із Чаушеску чи Мілошевичем.
Насправді переворот назрів, і для цього були всі передумови: можливість більш близьких зв’язків Грузії з Росією і затягування вирішення питань щодо нафтопроводу «Баку — Джейхан».
Не випадково ж першими абонентами в телефонних переговорах самопроголошеної виконувачки обов’язків президента Ніно Бурджанадзе стали представники Великобританії! Мета дзвінків — повідомити, що все йде за планом. Для США та Англії життєво важливо (у разі просування проекту «Баку — Джейхан») встановити дружелюбний і «керований» режим у Грузії.
А незадовго до скинення з посади президент Шеварднадзе прийняв чимало VIP-персон із Заходу, які попереджали його про майбутні події. Крім американського посла Майлса і Джеймса Бейкера, у цій країні побував і головний радник Буша Стівен Манн, який недвозначно попередив главу держави:
— Грузії не слід вживати жодних спроб, здатних зашкодити багатонадійному проектові енергетичного коридору «Схід — Захід».
Ще одним ключовим гравцем у грузинській історії, за словами Шеварднадзе, став відомий Джордж Сорос.
Американський держсекретар Колін Пауелл навдивовижу швидко визнав новий режим. А реакцією президента Буша стало бажання зателефонувати виконувачці обов’язків президента Ніно Бурджанадзе і запропонувати направити до Грузії офіційну делегацію для можливого надання допомоги.
Чому Джордж Буш не простягнув руку допомоги популістським президентам Бразилії та Венесуели, чому не підтримав народ Аргентини і Болівії, що вийшов на вулиці для скинення режиму ставлеників Вашингтона?
У наявності очевидний збіг інтересів. ЦРУ отримало шанс прибрати головну фігуру з Великої Гри, що проходить на полях Східної Європи й Центральної Азії. Результатом стало не лише усунення Едуарда Шеварднадзе, але й полегшення проходу нафтопроводу «Баку — Джейхан» грузинською територією.
Безпорадна Грузія, цілком імовірно, може стати взірцем для наслідування в застосуванні схожої тактики в європейських і центральноазіатських країнах. Справжня демократія має на увазі вибір народу, а не вибір місцевої еліти — найчастіше маріонеток у руках міжнародного капіталу.
