Селище неподалік білоруського кордону. У порожньому кафе двоє — зовсім молода офіціантка та старша за неї куховарка. На запитання, чи вони працюють, перша відповідає ствердно і пропонує почекати поки нам приготують поїсти. Хвилин за десять заходять двоє місцевих і замовляють каву.
За хвилину над баром вмикається екран телевізора, з якого чути щось схоже на музику. За певний час до нас доходить, що лунає пісня російською мовою. Із тих, які подобалися українцям відносно молодого віку. Тексту, якщо не прислуховуватися, не розібрати, але все одно неприємно. За першою піснею починається друга, за другою — третя… Це вже занадто — на пропозицію змінити репертуар офіціантка одразу ж погоджується — за кілька хвилин лунають вже українські пісні, тексту яких теж здалеку не розібрати. Але настрій зовсім інший. І я знаю чому — оцю російську бридоту по-нашому співати неможливо. Це стало зрозуміло ще торік, коли декілька українських музичних гуртів спробували було зайняти нішу групи «лєнінград», співаючи матюгальні пісні. Не вийшло — те, що у кацапів звучить цілком органічно, нашою мовою виглядає фальшиво і неприродно. Приблизно так, як звучать записані нашими музикантами псевдоарабські чи псевдотурецькі пісні. Та повернемось до того забутого серед лісів кафе, чиї клієнти розважаються ворожими піснями за кілька кілометрів від позицій тих самих ворогів. Як так сталося і що з цим робити? Чекати, поки окупанти замордують ще кілька тисяч невинних українців і зрівняють із землею ще десяток міст та сіл? Згадав, як у перші години війни о шостій ранку 24 лютого у столичному ефірі грало «русскоє радіо», яке його власники закрили, а точніше, «переформатували» вже під грім русскіх ракет, що падали на Київ. З того часу офіційно у нас їхню музику вже не транслюють. Зате неофіційно — скільки завгодно. Тому що неможливо зробити за місяць те, чого не робили десятиліттями. Можна вимкнути трансляцію, а як ти вимкнеш оте «русскоє радіо» у головах мільйонів українців, які під це радіо народились, виросли та стали дорослими? Звісно, що найкраще це роблять самі «русскіє», вбиваючи слухачів «русского радіо». Та чи варто було до цього доводити? І що робити, щоб це вже ніколи не повторилося? Ніколи! Яка була їжа у тому поліському кафе — я насправді і не помітив. Але точно не смачна — музична «приправа» все зіпсувала…