Пошарпаній історичній будівлі неподалік драмтеатру в центрі Рівного невдовзі можуть дати друге життя. І що найбільше дивує, власник цієї цегляної двоповерхівки, де на початку ХХ століття була знаменита лазня родини Зафранів «Нептун», планує не просто «вбахати» купу грошей у ремонт, а й відновити її, зробити повноцінну реставрацію.
Василь Гайдур, підприємець, власник будівлі на вул. Гетьмана Сагайдачного, 1:
— Я хочу зберегти історичну «родзинку» в центрі Рівного і зробити реставрацію цієї пам’ятки архітектури. Треба зберегти фасад, фундамент, зробити надійний дах, щоб не протікав. Зробимо так, щоб вона і виглядала по-старому, а не по-сучасному. Купував я її поетапно — то підвал, то один поверх, то другий. Але землю під приміщенням мені міська рада так і не дала приватизувати. Хтось тоді пустив чутки, ніби я хочу надбудувати там поверх чи два, але це неправда. Тож взяв земельну ділянку в оренду, за останні кілька років виплатив у бюджет пів мільйона гривень.
Обов’язково потрібна хороша гідроізоляція. Бо відколи поряд під Театральною площею звели підземний торговий центр, а потім неподалік ще й висотку, будівлю почало підтоплювати — у підвалі часто стоїть вода. Після нещодавньої зливи натекло і туди, і в «Бочку» по сусідству… Треба все укріпити. Хоча сама будівля достатньо міцна, там стіни у півтора метра, мурували ж тоді на совість. Така ще добрих 50 років простоїть і нічого їй не буде! Зогнилі дерев’яні перегородки всередині уже прибрали і винесли. Зараз будівля порожня, залишилися лише опорні стіни.
Щоб зберегти будівлю, я звернувся до фахівців у Києві, мені порадили Сергія Юрченка. Бо він не просто є членом Національної спілки архітекторів, а ще й має великий досвід реставрації саме історичних пам’яток — кажуть, якщо в столиці потребує реставрації щось таке історичне, то завжди намагаються залучити його. Він розробляє наш проєкт і буде його керівником, бо точно знає, що і як має бути.
Хотів би приступити до реконструкції вже цього літа, як тільки будуть готові всі дозвільні документи. Очікуємо ще дозвіл з Міністерства культури, потім звернемося по дозвіл до міського управління архітектури і містобудування. Якщо все вдасться, то хотілося б завершити роботи до кінця року. Взагалі вважаю, що міська влада мала б зобов’язувати усіх власників таких історичних будівель відновлювати їх.
Скільки це все може коштувати — зараз важко сказати конкретно. Адже реставрація — це завжди дороге задоволення, йдеться про доволі велику суму. Щодо використання, то попередньо йдеться, що це будуть офісні приміщення. Але ідей багато. Як на мене, на другому поверсі можна було б облаштувати міні-готель, наприклад, на 10 номерів. Щоб люди приїхали, а потім могли спуститися донизу поїсти, піти гуляти містом. Можливо, у підвалі зробимо ресторан чи кафе з музейною складовою. Музей вулиць Симона Петлюри та Гетьмана Сагайдачного — збереглося чимало старих фотографій, знайдемо в старожилів цікаві речі. А якщо кафе, то теж з концепцією, щоб у меню було, наприклад, лише м’ясо і пиво, а не борщі-салати. Або ж, як варіант, відновити лазню, як було колись. Як на мене, то найкраще цій будівлі пасуватиме назва «Садиба Зафранів».
Сергій Юрченко, архітектор, автор проєкту:
— При реставрації є дослідницька частина, куди входять хіміко-технологічні, архітектурні, інженерні та геологічні дослідження. Всі ці роботи ми провели. Будівля загалом збереглась непогано, однак деякі елементи втрачено: зокрема, не збереглися навіси-козирки над входами (будемо їх відтворювати), не зберігся балкон, втрачено димоходи. Фасади первісно мали відкриту кладку з цегли двох кольорів. Між вікнами є такий цікавий елемент, як колона з цементної штукатурки, тоді це була новинка, бо на початку ХХ століття цемент тільки починали використовувати. Форма вікон та дверей відповідає автентичним, вони післявоєнні — при заміні повністю повторимо. В інтер’єрі реставруватимуться склепіння на першому і другому поверсі. Сам будинок зводився між 1897 і 1903 роками. У 1903 році в газеті «Києвлянін» є стаття «Новая паровая баня в городе Ровно»: на той час це було прогресивне будівництво.
Микола Бендюк, краєзнавець:
— Проєкт, який розробив архітектор-реставратор з Києва Сергій Юрченко, дуже добрий і є прикладом, як треба розробляти проєктно-кошторисну документацію. Там було враховано і геологію, і висновки хіміка-технолога, і конструктора. В ідеалі так мають розроблятися всі проєкти, і треба, щоб наші (в першу чергу державні музеї) замовляли дослідження професійним реставраторам, а не будівельникам, які просто купили собі ліцензії й псують пам’ятки.
Записала Олена РАКС.
