На зворотньому шляху зі Сходу Микола Панчук з волонтерами провідали уродженця Мнишина Сергія Поліщука, який після поранення перебуває в лікарні. Не просто провідали. На прохання Юрія Васильчука їм вдалося зробити йому приємний сюрприз.
Цю зворушливу історію розповів своїм читачам у Фейсбуці селищний голова Гощі Микола Панчук:
- Пам’ятаєте історію про Хатіко? Наш сюрприз для Сергія також пов'язаний з чотирилапим другом по кличці Бім, або як називає його сам Сергій - Бімохою. Це насправді неймовірна історія дружби і вірності серед численних історій війни.
Старший сержант, командир відділення кулеметного взводу 14 окремого стрілецького батальйону «Полісся» Сергій Поліщук зустрів безпородне цуценя 9 місяців тому поблизу Конотопа. Волонтери, які рятували тварин, неохоче віддали його Сергієві. Цуценя було кволим, потребувало лікування. Сергій пообіцяв вилікувати і дбати про нього. Слова дотримав.
Упродовж цих місяців Бім завжди був поруч зі своїм господарем. Бахмут, Торецьк, Іванківське, Оріхово-Василівка… Рятуючи командира БМП під час наступальної операції поблизу Оріхово-Василівки, Сергій дістав важкі поранення. Переломи обох рук, посічені осколками ноги і спина.
У лікарню Сергій потрапив 11 травня. Бім залишався на позиції з побратимами Сергія, але постійно шукав свого господаря, зустрічав кожну машину, відмовлявся від їжі та води.
Сергій просив хлопців якимось чином відправити Біма в Рівне, до своєї родини. І нам вдалося виконати його прохання, але перед тим ще й організувати зустріч Сергія з Бімохою.
І це було неймовірно.
Бім житиме в Рівному. Про нього дбатимуть доньки Сергія, дружина і теща.
Сергій після одужання планує повернутися до побратимів і далі застосовувати свій бойовий досвід. А він у нього чималий. Ще в 2015-16 роках мені доводилось зустрічатися з Сергієм Поліщуком також у районі Бахмута під час проведення АТО. Через шість років він знову повернувся туди.
Сподіваюсь, знаючи, що Бім уже в безпечному місці, Сергій скоріше піде на поправку, одужає.
Дякую Юрію Васильчуку за можливість порадувати Сергія Поліщука і окремо - за надане пальне для поїздки. Саме такі речі роблять наше життя добрішим, щирішим, і, якщо хочете, живішим. І це те, чим ми кардинально відрізняємось від рашистських гопників, які не те що собак - своїх із поля бою не забирають.Тиловий фронт незламний. Працюємо для перемоги!
