Днями в Києві відбулася подія, яка не пройшла у новинах найрейтинговіших каналів — не зірковий скандал, не кривава ДТП, не побутова різанина, чим наповнені ранкові та вечірні ефіри навіть у вихідні. У Києві зібралося «всього-на-всього» 300 людей з усіх куточків України, щоб об’єднатися і разом відстоювати свої громадянські права. Ці люди представляють близько сорока громадських організацій. І з’їхалися вони до Києва на запрошення голови Союзу жінок України «За майбутнє дітей» Валентини Семенюк-Самсоненко.
Днями в Києві відбулася подія, яка не пройшла у новинах найрейтинговіших каналів — не зірковий скандал, не кривава ДТП, не побутова різанина, чим наповнені ранкові та вечірні ефіри навіть у вихідні. У Києві зібралося «всього-на-всього» 300 людей з усіх куточків України, щоб об’єднатися і разом відстоювати свої громадянські права. Ці люди представляють близько сорока громадських організацій. І з’їхалися вони до Києва на запрошення голови Союзу жінок України «За майбутнє дітей» Валентини Семенюк-Самсоненко. Чого хочуть ці люди? А нічого надзвичайного — просто жити по-людськи, і щоб їхні рідні, близькі, сусіди, співробітники і просто співгромадяни теж жили по-людськи. Щоб їм вчасно платили зарплату, щоб зарплата ця була гідна, щоб можна було приватизувати свою кімнату в гуртожитку, щоб дітям війни сплачували їхні гроші, щоб купувати в магазинах якісну їжу, щоб лікували хороші лікарі. Ці громадські організації в принципі злагоджено діють не один рік. Союз жінок, зокрема, плідно співпрацює із Всеукраїнським громадським об’єднанням «Допомога дітям війни» та зі Спілкою захисту прав мешканців гуртожитків. — Хочу подякувати всім, з ким разом «відбивали» прийняття нових Трудового та Житлового кодексу України, з ким протестували проти ювенальної юстиції та проведення масового щеплення, з ким, навпаки, добивалися прийняття закону про мораторій на приватизацію гуртожитків, і він уже підписаний Президентом, і людей не викинуть на вулицю, — каже Валентина Семенюк-Самсоненко. — А якби, наприклад, ми не виступили проти Трудового кодексу, то був би 12-годинний робочий день, 48-годинний робочий тиждень, скорочення терміну повідомлення про звільнення з ініціативи адміністрації з двох місяців до двох тижнів. Треба ж захищати конституційні права людини!. Семенюк-Самсоненко каже, що проблема нашої країни у системі влади: «Громадянин фактично нічого не вирішує і ні на що не впливає. І хто б не був при владі, він потрапляє у цю систему і діє за її правилами. Тому в першу чергу треба міняти сис-те-му. Наприклад, вже є Постанова Кабміну про Громадські ради при органах влади, виписані повноваження цих рад. Фактично Громадська рада може заблокувати прийняття несправедливого рішення влади. Хоч на практиці це відбувається поки що не часто. Десь «нагнули», десь попросили. Але крок за кроком треба йти до того, щоб громадяни на ділі контролювали владу. Навіть з досвіду європейських країн можна сказати, що на побудову громадянського суспільства треба не один десяток років. Але якщо ми вже сьогодні домоглися прийняття законів, які вигідні суспільству, і неприйняття тих, що йому шкодили, то значить, сила є. І коли ми всі об’єднаємося, контролювати рішення влади можна буде ще ефективніше. Блокувати їх зверненнями, акціями протесту. Можна, звичайно, посидіти-поплакатися один одному на кухні, але ж проблеми від того не вирішаться». Валентина Петрівна зазначає, що просто критикувати дії влади — це не наш метод: — Ми не виступали просто — ПРОТИ. Ми діяли і діятимемо конструктивно. Бачимо черговий законопроект — опрацьовуємо його і подаємо пропозиції до Президента України, Верховної Ради та уряду». За словами Семенюк-Самсоненко, сьогодні люди зневірилися в багатьох політиках, вони об’єднуються у громадські організації для реального захисту своїх конституційних соціальних прав. Яскравим прикладом цього стала акція, проведена громадськими організаціями 20 вересня цього року біля Верховної Ради України, яка стала першим за 20 років соціальним протестом неполітичного характеру. Представники громадських організацій на зібранні у Києві домовилися створити Координаційну раду громадських організацій «За захист конституційних прав!» та підписати Спільну угоду про підтримку один одного при захисті інтересів тієї чи іншої категорії населення. Ці люди простягли руку один одному, а ви?
