Два чемпіонати Європи, етапи Кубка світу і, звичайно, Олімпійські ігри. На усіх цих змаганнях сподівається цього року побачити своїх спортсменів рівненський тренер з кульової стрільби Сергій Бондар. Саме цього фахівця, а також його вихованця Олега Омельчука місцеві спортивні журналісти назвали, відповідно, найкращими тренером та спортсменом 2011 року. Дефіцит уваги та набоїв, старі пістолети і нові успіхи — про усе це провідний спортивний фахівець Рівненщини розповів читачам «РВ».
— Журналістське визнання хоча й не передбачає якогось матеріального заохочення, для мене дуже приємне, — говорить Сергій Бондар. — Тим більше, що обласні чиновники своїх підсумків ще не підбили. Приємно було напередодні Нового року від друзів та колег отримувати вітання ще й зі званням найкращого тренера. — Як вважаєте, визнання це заслужене? — У спорті головний критерій — це місця та медалі. На жаль, я не можу детально проаналізувати досягнення тренерів з інших видів спорту, втім, мені є чим похвалитися. З восьми спортсменів, які займаються у мене в групі в ОШВСМ, семеро протягом року здобували всеукраїнські та міжнародні нагороди, три з яких на чемпіонаті Європи. — «Локомотивом» був Олег Омельчук? — Безумовно. Минулого року Олег вперше в історії кульової стрільби Рівненщини здобув особисту медаль на дорослому чемпіонаті Європи. І це при тому, що стрільба на високому рівні у нас розвивається з 70-х років. Цей результат не залишився непоміченим на державному рівні: Олег та його тренер, тобто я, отримали президентську стипендію. — А на місцевому рівні якось вітали? — На жаль, ніяк. І це при тому, що Олег єдиний в області, хто серед дорослих здобув європейську медаль на олімпійській дистанції. Раніше нас регулярно запрошували до міського голови, цього ж разу ні зустрічі, ні бодай привітання не дочекалися. Хоча увага з боку влади для будь-якого спортсмена є дуже важливою. Крім того, Омельчук завоював ще одну «бронзу» у командному заліку. Також в його активі дві медалі на етапах Кубка світу, одна з яких дала путівку до олімпійського Лондона. — На минулих Олімпійських іграх Олег посів четверте місце. Чи аналізували, чого тоді не вистачило для здобуття першої в історії Рівненщини олімпійської медалі? — На такому рівні вже варто говорити про везіння. Якщо по-простому, то до медалі нам не вистачило 1 мм, настільки щільними були результати. Якби Олег в останній спробі влучив у самісінький центр, то було б «золото». — У Лондоні теж везіння буде вирішальним? — Нині у світі є десяток спортсменів одного рівня. Хто з них переможе — спрогнозувати неможливо. Особливо складно говорити щось про китайців, які застосовують серед іншого різні нетрадиційні методики. На жаль, в Україні на високому рівні у цьому напрямі ніхто не працює. — А як загалом умови для підготовки? — Протягом року по лінії ОШВСМ та ДЮСШ №4 у наш тир вдалося придбати тренажери, два пістолети, Олегу черевики, навушники, світлофільтри. Разом з тим, як і раніше, гострою залишається ситуація з набоями. На якісні набої для Омельчука керівник облспортвідділу Володимир Гуділін обіцяв по 4 тисячі гривень щомісяця. У підсумку на всіх наших спортсменів за рік ми отримали 8 тисяч. А пачка набоїв, необхідних для змагань високого рівня, коштує 200 гривень. Для того, щоб показати пристойний результат, потрібно хоча б за тиждень до змагань постріляти хорошими набоями. — А що зі зброєю? — Пістолети, особливо якщо їм по 20 років, мають властивість час від часу ламатися. На їхній ремонт теж коштів не вистачає. І якщо малокаліберні пістолети, хоч і не нові, є в усіх наших провідних спортсменів, то пневматичних лише три на сімох. — Але і за таких обставин Рівненщина залишається лідером в Україні у стрільбі з пістолета… — Так. І якщо сильна чоловіча команда була у нас і раніше, то цього року порадували ще й жінки. Нині вони підпирають збірну Чернігівщини на чолі з олімпійською чемпіонкою Оленою Костевич. Наймолодша наша спортсменка Юлія Бороденко у важкій боротьбі пробилася на юніорський чемпіонат Європи, де здобула «бронзу». 40-річна мати трьох дітей Людмила Ковальчук виграла Кубок України, Оксана Камінська стала чемпіонкою України. Серед чоловіків наша команда виграла два чемпіонати. Тут, звісно, головна заслуга Олега Омельчука. Дещо здав Андрій Сокол. Складно йому дається перехід з юніорів у дорослі. Під кінець сезону ніби почав виходити на хороший рівень, та у вирішальний момент на чемпіонаті України у нього зламався пістолет. Для Романа Нагорного це останній рік серед юніорів, його результати теж дещо знизились. Разом з цим до нас з Кузнецовська переїхав Владислав Данилов, який вступив до РДГУ. Сподіваюся, що його поява додасть у команді конкуренції. — Що стимулює молодих людей нині до занять стрільбою? — Якщо говорити про Омельчука, то це насамперед жага медалей. Він починав тоді, коли для поїздки на чемпіонат Європи чи інші змагання доводилося ходити і шукати гроші. Він розумів, що має відпрацювати їх високими результатами. Це виховало у нього чудові бійцівські якості. Якщо говорити про молодь, то крім бажання перемагати, це ще можливість заробити. В ОШВСМ протягом 250 днів на рік спортсмени залежно від результатів отримують гроші на харчування. Максимум — 63 гривні на день. Для мене, як тренера, це неабиякий важіль у процесі підготовки. — Але попри це дітей для занять стрільбою набрати непросто? — Як і в інших видах спорту. Зараз дитині цікавіше постріляти на комп’ютері, ніж у тирі. До того ж нині у школах доволі велике навантаження. Приходить дитина зі школи о четвертій годині, а на 17.30 вже тренування. А ще треба підготувати уроки, погуляти врешті-решт. Питання навіть не у тому, щоб набрати групу, а в тому, щоб відібрати дітей з найкращими здібностями. Інша проблема, де займатися цим дітям. У нас в тирі усього десять робочих місць. Цього дуже мало, щоб і провідні спортсмени готувалися, і юнаки. — А де ще в області розвивається стрільба? — У Рівному, крім ДЮСШ №4, є ще тир «Динамо», там 5 чи 6 місць. Але у цьому тирі уже тривалий час для збірної області нікого не готували. Чудова база є у Кузнецовську. Там окремі тири на 50, 25 та 10 м. Свого часу там навіть юнацькі чемпіонати України проводили. У цьому місті були непогані гвинтівочники, але після того як працювати до Дніпропетровська поїхав Георгій Коновалюк, результати зникли. — А вас нікуди працювати не кликали? — Пропозиції були, але мені поки що і вдома нормально. Хоча, наприклад, наш земляк Олександр Філіпюк працює в Малайзії, а нинішній тренер збірної України, теж рівнянин, Олександр Камінський ще донедавна працював у Пакистані. Стрільба нині популярна в усьому світі. Хоча від одного місцевого чиновника довелося почути, що кульова стрільба — це екзотичний вид спорту. І це при тому, що її федерації існують у 145 країнах світу! Ця дисципліна в олімпійській програмі з перших Ігор сучасності. До того ж П’єр де Кубертен був семиразовим чемпіоном Франції саме з кульової стрільби.
