Тренер Анни Хлістунової Сергій Бондар до Пекіна не їздив. В останній момент йому відмовили в акредитації. Фахівець припускає, напевно, треба було повезти на Олімпіаду якогось чиновника. Втім, за виступами своєї вихованки уважно стежив. Враженнями поділився з читачами «РВ».
— Загалом результат — закономірний, — говорить Сергій Бондар. — Шанс в Ані був, але ми не встигли, ще 3-4 місяці і Аня попливла б. Після операції на апендиксі у неї дещо порушився обмін речовин, потрібен був час. Нам, на жаль, не дозволили готуватися індивідуально, включивши до збірної. При цьому треба, щоб усе було ідеально. Наша ж підготовка була далекою від ідеальної. На Ігри від України поїхало 25 плавців, у підсумку найкращий результат — два сьомих місця. Це повний провал. Як бачите, проблема не лише в Хлістуновій. — Хто винен у такому провалі? — Насамперед федерація. Останній етап підготовки ми проводили у Владивостоці. І хоча він за годину льоту від Пекіна — це зовсім інший часовий пояс, а також клімат. Спочатку спортсменам довелося перелаштовуватись з України на Владивосток, а потім з Владивостока на Пекін. Наприклад, у Владивостоці була температура «плюс» 12, а в Китаї — «плюс» 30, зовсім інша вологість. Це була груба помилка. Треба було їхати в Китай і там готуватися, як було рік тому під час чемпіонату світу в Мельбурні. — У ЗМІ звучала інформація про проблеми плавців з екіпіровкою... — Так, це ще один прокол. У федерації контракт з фірмою «Діана», втім, протягом останнього часу більшість рекордів було встановлено у формі «Спідо», яка має спеціальний матеріал. Провідні наші спортсмени підняли питання щодо цього, і їх федерація підтримала. Втім, ці костюми треба було випробувати, але їх спортсмени отримали за день до старту. Оскільки будь-яке відхилення від розміру — недопустиме, костюми почали лопати під час стартів, у кого на ногах, у кого на спині. Аня подивившись на усе це, вийшла на старт у старому костюмі. — Якби не усі згадані недоліки, на що б могла претендувати Анна? — Рік тому на чемпіонаті світу в Мельбурні на олімпійській дистанції медаль Україні принесла лише Хлістунова. За рік нічого особливо не змінилось. Показавши у фіналі свій найкращий час, Аня була б бронзовою призеркою. У неї був найкращий шанс з усіх українців. Адже якщо результати в інших видах плавання пішли далеко вперед і, встановлюючи особисті рекорди, наші спортсмени не могли ні на що претендувати, то в жіночому брасі результати навіть дещо знизилися. І тому саме в Ані був шанс як ні в кого. Та, на жаль, на 90% усе було зроблено, щоб вона не пропливла. Не потрібно їй було після апендициту брати участь у різних рекламах, в «Іграх патріотів», у конфліктах з директором спортшколи, треба було зосередитися лише на Олімпіаді. На жаль, я не зміг її від усього цього відгородити. Крім того, не найкращим чином на виступ вплинула відсутність тренера. На чемпіонатах Європи та світу я був поруч з Анею, цього ж разу не було кому їй підказати. — Чи спілкувались ви з Анею, і який нині в неї настрій? — Спілкувався по телефону. Вона була дуже засмучена. Але я сказав — тобі 20 років, подивись, хто на п’єдесталі. Там спортсменки, яким за 24 роки. В Ані ще все попереду. На наступну Олімпіаду будемо готуватися значно серйозніше. — Де нині Аня? — Вона у Києві. Там у плавців очікуються серйозні розборки. Будуть шукати винних у провалі. Після цього вона вирушить на відпочинок до Криму.
