Прикро, коли тебе не люблять. Особливо прикро, коли не люблять давно і безнадійно. Порядна людина в такому випадку розуміє ситуацію і підкоряється їй. Непорядна ж намагається зґвалтувати тих, хто відмовився її полюбити.
Як можна назвати те, що відбувається сьогодні навколо і всередині міськради Рівного? Чим викликана гостра потреба висловити недовіру міському голові Віктору Чайці? На відміну від останніх президентських виборів, після фальсифікації яких у країні здійнялася хвиля «помаранчевого протесту», вибори міської влади пройшли свого часу в Рівному демократично і без порушень. Два з половиною роки ми всі довіряли обраній владі, справедливо критикуючи її за погану роботу, коли така мала місце. Що ж сталося в останні дні з нашою міською владою? Нічого. Просто людина, яку рівняни двічі не забажали обрати міським головою, знову зажадала влади. Вона знову дере горло на мітингах і закликає зняти Чайку. Все зрозуміло. Набридло, як видно, вічному кандидату бігати по містах і селах на чолі нечисленного загону «летючих бабусь» і безробітних лоботрясів. Осточортіло командувати цим оперетковим військом, щораз просовуючись без мила поближче до кожного нового лідера народних симпатій. Захотілося влади справжньої, з правом віддавати розпорядження і розподіляти бюджетні кошти. Це вам не пожертви невідомих спонсорів, які спочатку виклянчити треба, а потім витратити так, щоб ніхто не помітив! А влади йому не дають! Не поспішає Віктор Ющенко кликати до себе свого найпалкішого прихильника із Рівного, не пропонує йому на вибір керівні посади після перемоги на виборах. Працюй, хлопче, а там побачимо! «Хлопцеві» цьому тим часом вже сорок шість стукнуло. А він все бігає по майданах, все мітингує, все ніяк не здобуде керівного крісла, в якому міг би заспокоїтися після стількох років клопотів. У тому, що міська рада Рівного не дослухається до вимог двічі не обраного міського голови, мало хто сумнівався. Поставлені на «вимогу народу» питання про недовіру міському голові Віктору Чайці та секретарю ради Андрію Грещуку не були підтримані більшістю депутатів. І навряд чи будуть підтримані. Бо депутатів, так само як і Чайку, обирали ми самі. Нам їх і знімати в разі чого. Тобто переобирати. Рівне ніколи не обере своїм головою нинішнього «головного ющенківця». Він знає про це краще, ніж будь-хто. І тому дає своїм вірним поки що прихильникам наказ блокувати трибуну на сесії міськради, заважаючи ухвалювати потрібні місту рішення. Може вдасться хоча б боком вскочити на омріяне крісло! Успіх цих спроб залежить насамперед від міцності нервів Віктора Чайки. Досі, поки справа не стосувалася найголовнішого, міський голова відверто потурав своєму двічі переможеному на виборах супернику. І пам’ятники ставив, і вулиці перейменовував, і свята організовував. І більш делікатні питання вирішував. Навіщо? Аби не кричав попід вікнами зі своїм «бабським загоном», не нервував зайвий раз. Не розумів Віктор Чайка, що потурати таким людям не можна. Їм можна тільки рішуче сказати «ні!». І продовжувати діяти згідно з законом, згідно з волею виборців. Сподіваємося, що у міського голови вистачить для цього мужності. Чайка — далеко не ідеал. Він заслуговує критики. Інколи нищівної. І ми будемо його критикувати. Можливо, і переоберемо його на наступних виборах. Але самі, без підказок ватажка бабусь. Він може не турбуватися. Йому міським головою в Рівному законно не стати ніколи!
