Поява тофу пов’язана з кількома легендами. Одна з них говорить про те, що сир з’явився випадково. Так один китайський кухар, прагнучи зробити блюдо більш ароматним, додав в пюре з соєвих бобів нігари, а вийшов сир, який тепер називають тофу. Є й інша версія, але теж родом з Китаю. Згідно неї продукт виник у часи Хань, а вже згодом став популярним в Японії. Деякі джерела стверджують, що сир відкрили буддистські ченці.
Хай там як, але соєвий сир тофу в азійських країнах відомий вже багато сторіч. Наприклад в Таїланді, Кореї та В’єтнамі він став одним з головних продуктів. Західна цивілізація познайомилась з цією стравою лише у другій половині двадцятого століття. Цьому ми маємо завдячувати розповсюдженню вегетаріанства.
Як готують
Сировиною для сиру є рідина, яка дуже нагадує молоко, але отримують її з бобів сої шляхом згортання білку (так зване зсирювання). Робиться це за допомогою нагрівання і подальшого фільтрування. Також у процесі беруть участь коагулянти *наприклад, хлорид магнію, сульфат кальцію чи лимона кислота). Далі білок, що згорнувся пресують і виходить сир тофу. Кінцевий колір продукту – білий.
Якщо подивитись на процес приготування домашнього сиру з молока, то він виявиться дуже схожий на приготування тофу. Саме тому тофу часто називають соєвим сиром.
На полиці магазинів тофу потрапляє у герметичному пакуванні з часткою води.
Як його їсти
Тофу можна вживати по-різному. В нього невиразний смак, декому може здатися, що його зовсім немає. Саме тому сир добре поєднується з різноманітними спеціями та соусами. Так само і кулінарна обробка може бути різною.
Тофу буває твердим і м’яким. Другий варіант зазвичай обирають для приготування супів. В решті випадків краще віддавати перевагу твердим сирам. У Японії тофу запікають і смажать. Окрім того, для приготування різних страв продукт маринують та варять.
Для зберігання сиру потрібна температура -6 градусів. Термін придатності складає кілька тижнів. Щоби продукт довше лишався свіжим, та не набирав сторонніх запахів, його треба покласти у прохолодну воду, яку слід міняти двічі на добу.
Склад і властивості
У тофу дуже багато білка високої якості, не дивлячись на те, що він рослинного, а не тваринного походження. В ньому є всі амінокислоти, які потрібні людині, також він є джерелом кальцію та заліза. До цього всього в продукті небагато калорій і зовсім немає холестерину. Натомість є багато корисних макро- і мікроелементів.
Склад і харчова цінність тофу (на 100 г продукту):
- Білки – 8.1 г;
- Жири – 4.2г;
- Вуглеводи – 0.6г;
- Калорійність – 73 кКал.
Тофу рекомендують їсти при гастритах, цукровому діабеті, захворюваннях серця і судин, при зайвій вазі. Також цей продукт корисний спортсменам, які прагнуть наростити м’язи, адже білок, який в ньому знаходиться легко засвоюється. Слід зазначити, що більш сухий та щільний сир містить більше протеїнів.
Якщо вживати сир на регулярній основі без термічної обробки, то він допоможе захистити організм від діоксину, який спричиняє онкологічні пухлини. Окрім цього тофу виводить з організму той діоксин, що вже встиг накопичитись.
Соєвий продукт сприяє нормалізації холестерину в крові, знижуючи його рівень. Також його використовують для профілактики остеопорозу, він полегшує жіночий стан при клімаксі.
В Азії за тофу закріпилось ще одна назва – «м’ясо без кісток». В ньому майже немає вуглеводів, його легко переварювати, а корисні речовини легше засвоюються. Таким чином соєвий сир стає дуже цінним продуктом при харчуванні дорослих і дітей.
І на останок ще один цікавий факт. У часи династії Чжоу соя вважалась священним зерном, так само, як пшениця, рис, просо і ячмінь. Але тоді вона не була делікатесом, а вважалась їжею бідняків.
