На засіданні чергової сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи йшлося про вплив світової економічної кризи на місцеві та регіональні органи влади, про проблеми демократії та роль держави в Європі. Обговорювали парламентарі і питання захисту прав мусульманських жінок та мігрантів та біженці, а також інші важливих для соціокультурного та економічного розвитку європейських країн питання.
— Миколо Харитоновичу, невже і в стабільних європейських країнах почали говорити про кризу демократії? Чим це викликано? — Ні для кого не секрет, що лише гідний рівень життя дає змогу утримувати в суспільстві сталу систему цінностей, у тому числі додержання демократичних принципів. І навпаки — зниження життєвого рівня призводить до появи радикальних настроїв серед населення. Звісно, що економічна криза, яка зачепила благополучні, на перший погляд, європейські країни, змушує шукати можливості для економії, а це може згубно вплинути на соціальну сферу. Вже сьогодні ми спостерігаємо, і в нашій країні зокрема, зменшення довіри до політиків і влади. Для вирішення цієї проблема саме владі варто більше уваги звертати на розбудову громадянського суспільства, шукати шляхи співпраці, вибудовувати діалог з громадськими організаціями. Можливо, і вони підкажуть, що варто робити для економічного зростання. Впевнений, що зменшення соціальних видатків у кризу — це не вихід, хоча, на перший погляд, так і може здаватися. Наслідки можуть бути значно серйозніші. Тому потрібно шукати нові шляхи, напрями для розвитку, внутрішні незадіяні ресурси. — На вашу думку, наскільки такі загрози реальні ,чи це лише можливі прогнози? — Добре це чи погано, але сьогоднішня Європа, я маю на увазі у першу чергу країни ЄС, це вже не та Європа, що була вчора. Економічна криза змусила навіть потужні і стабільні країни замислитися, що ринкова економіка сама по собі — це не панацея, якщо нівелюється роль держави. Прикро, що у пошуку порятунку, ці країни почали вживати заходи жорсткої економії. На сьогодні низка провідних європейських країн, як то Німеччина, Австрія, Італія, не підписали Переглянуту Європейську соціальну хартію. У такий спосіб вони дозволили собі зменшувати соціальні стандарти. Це, на мою думку, дуже тривожний дзвінок. Оскільки відкритим залишається питання, чи зможуть країни, які не ратифікували Переглянуту Європейську соціальну хартію, гарантувати хоча б мінімальний рівень соціальних стандартів, коли будуть приймати рішення щодо своїх бюджетів? Зрозуміло, що це не поліпшить настроїв у суспільстві. Тому криза демократії — це зовсім не примарна загроза. — Зрозуміло, що проблема глобальна і може набути загальноєвропейського масштабу. Однак чи пропонувалися якісь шляхи її подолання? — У нас досі є куточки податкового раю для бізнесу, мабуть настав час використати їхні резерви для допомоги економікам окремих країн. Адже бізнес повинен платити податки, а не ховатися у чужих країнах. У свою чергу, на батьківщині потрібно заохочувати до праці. Для прикладу, Україні треба відходити від штучних бюрократичних перепон. Про це постійно говорять наші бізнесмени, про це йшлося і на моїй останній зустрічі з представниками малого та середнього бізнесу в Сарнах. Я впевнений, що треба розширити повноваження місцевих органів влади, зробити прозорим і зрозумілим податкове навантаження, оптимізувати контролюючі структури. Зрештою, домогтися того, аби перевірки сприяли налагодження легального бізнесу, а не відбивали бажання взагалі ним займатися. Окремо хочу згадати і про молодих людей. Бо у період кризи вони страждають найбільше. Відсутність гарантовано першого робочого місця робить їх не конкурентноспроможними на сучасному ринку праці. У результаті з'являється ціла армія незадіяних перспективних молодих людей. І самі ці ресурси варто спрямовувати на відновлення економічного потенціалу країни. Бо створюючи сприятливі умови для молоді зараз, ми забезпечуємо стабільність і процвітання країни у майбутньому.
