У старі часи комуністичні пропагандисти називали нафту «чорним золотом». І не помилилися — торгівля нафтопродуктами озолотила вже кілька поколінь тих, хто нею займається. Але для цього самі нафтопродукти зовсім не повинні бути дуже дорогими — аби озолотити торговців, мільйони споживачів мають ці нафтопродукти масово і регулярно купувати. Так влаштована ринкова економіка. Коли ж ринкову економіку намагаються державно регулювати, нафтопродукти стають «золотими» для споживачів. Тобто або зникають із продажу, або продаються за захмарними цінами. Приблизно у такій ситуації опинились українські споживачі після того, як припинилось постачання пального з Білорусі, а наявні запаси були або вичерпані, або знищені ворожими бомбардуваннями. Уряд ще тиждень тому обіцяв максимально швидко вирішити проблему. Невідомо, чи це у нього вийде. А коли вийде, то солярка та бензин неминуче стануть для нас золотими, точніше, малодоступними через високі ціни. Іншого не буде — або черга на пів дня за кількома літрами, або вільний продаж за високою ціною. Бо ще жодному уряду в світі не вдалося обманути ринок. І не вдасться.
Віталій Коваль, голова Рівненської обласної військової адміністрації:
— Ворог знищив ракетними ударами частину паливної інфраструктури України. В тому числі через ракетні удари зупинився нафтопереробний завод у Кременчуці. Він забезпечував значну частину українського ринку пального. Уряд прийняв зміни до державного регулювання цін на нафтопродукти. Міністерство економіки та Міністерство енергетики проводять постійні консультації з паливними компаніями, аби розв’язати цю проблему. Прогнозують, що протягом семи днів питання дефіциту пального на АЗС вирішиться. Зі свого боку, ми забезпечили пальним підприємства критичної інфраструктури, які відповідають за життєдіяльність області (медична, енергетична, комунальна сфери та інші), а також військових, національну поліцію тощо. Ми на постійному зв’язку з усіма операторами АЗС Рівненщини. Зустрічаємося, випрацьовуємо логістичні сценарії для зменшення черг на заправках в межах нашої області. Для завершення посівної пального вистачає. Більшість фермерських господарств наперед запаслися необхідним пальним. Є локальні проблеми в окремих фермерів, опрацьовуємо їх індивідуально, ми постійно на зв’язку.
Іван Фурлет, начальник міського управління транспорту:
— Якщо раніше у Рівному щодня на маршрути виїжджало по 220–240 автобусів, то з початком збройної агресії їхня кількість скоротилася до 70% — це близько 160. І ніхто не може спрогнозувати, як буде далі. Адже пасажирські перевезення на маршрутках здійснюють підприємці, а вони заправляються на АЗС на загальних підставах і ніякого пріоритету перед іншими водіями у них немає. Тому дефіцит пального для них також є серйозним викликом, так само як нестача водіїв та дорогі запчастини. Пасажиропотік впав, а значить — і виручки стало менше, водіям важче заробити навіть на те, щоб заправити бак. Тому просимо пасажирів поставитися до ситуації з розумінням, якщо автобусів на якихось маршрутах поменшає. Але поки що всі якось намагаються працювати.
Перевізники також ведуть розмови щодо підвищення вартості проїзду, і якщо пальне суттєво подорожчає — не виключено, що вони звернуться до міської влади з проханням переглянути тариф. До цього також треба бути готовими. Якщо є можливість, користуйтеся електротранспортом: тролейбуси курсують за звичайним графіком.
Валентин Демчук, президент ГО «Союз перевізників України»:
— Ситуація настільки критична, що такої перевізники не пригадують за весь час, що ведуть бізнес. Солярки немає взагалі, а якщо десь і продають, то уже по 50 грн за літр. І якщо через обмеження у бак заливають по 5-10-15 літрів на добу, то для автобусів це мізер, бо на день треба мати хоча б по 50–100 літрів, залежно від маршруту. Не знаю, скільки хто протримається, якщо так триватиме і далі. Настрої у колег не дуже. Перевізникам доводиться уже виносити гроші з хати, щоб просто не втратити бізнес, який будувався роками. І наскільки цього запасу вистачить?
Для пасажирів ця ситуація теж непроста. Якщо по місту ще якось можна дістатися тролейбусами, то по області, з доїздом по селах, все набагато гірше. Щоб перевізники могли вийти хоч на якусь мінімальну рентабельність, потрібно піднімати тарифи — хоча б до півтори гривні за кілометр, а краще дві.
Андрій Кузьмич, голова обласної Асоціації фермерів та приватних землевласників:
— Дістати потрібну кількість пального справді стало проблемою, адже посівна не може чекати, а фермерам потрібні не газ чи бензин, а саме дизпальне. Дехто встиг зробити запаси, кому дозволяло фінансове становище. Ще не так давно можна було придбати дизпальне на заправках «Укрнафти» по 35 грн за літр. Але частина дрібних фермерів опинилися в нелегкій ситуації, бо не має де знайти пальне і за що його придбати — беруть по перерахунку або ж під конкретну задачу — переорати чи посіяти. І не треба забувати, що запаси закінчаться, а попереду ще жнива. Та попри складнощі, всі фермери шукають якесь рішення, бо тут уже стоїть питання не заробітку, а продовольчої безпеки. І всі це розуміють.
Сподіваємося, що уряд зможе вирішити цю проблему якнайшвидше. Я би сказав, що варто піти шляхом країн Західної Європи і надавати фермерам знижки на пальне, продавати його за пільговими умовами.
Віталій Першогуба, координатор ТМ «ОЛАС»:
— От зараз проїжджаю вулицею Чорновола у Рівному — стоїть чималенька черга автомобілів за 95-м. Дефіцит пального зараз усюди, і причин тому багато. Наклалося все: російська агресія, свята в Європі, недолуге державне регулювання, яке не відповідає економічним реаліям, а українським бензовозам непросто потрапити за кордон, бо не відповідають екологічним нормам — в Європі діють норми Євро-5, а в нас — Євро-3. А запаси пального за цей період вичерпалися. Окремі мережі ідуть на хитрощі і користуються моментом. Скажімо, вводять обмеження на продаж пального в одні руки за картками лояльності. Пояснюють, що це зроблено нібито для кращого контролю. Але вони, мабуть, добре платять своїм маркетологам. Адже таким чином вони набивають свою клієнтську базу — людина оформляє картку, залишає свої контактні дані. І коли ситуація стабілізується, то, вочевидь, власник авто буде не раз заїжджати на заправки конкретної мережі. Є такі випадки по Рівному, що при граничних цінах у 40–42 грн за літр примудряються продавати по 50–53 грн.
Окремо хочеться згадати про держрегулювання цін, яке діє ще з минулого року, але досі відірване від реальності. Про що може йти мова, якщо ще минулого тижня гуртова ціна дизпального була 43–44 грн за літр? Мене дивують висловлювання нашої міністерки економіки. Може, вона би розказала, як саме вони планують розв’язати цю проблему, скільки пального планують саме для Рівненщини? Про все це потрібно було думати раніше — про посівну, про можливий дефіцит, інші речі. Є у нас в Рівному управління ПрикарпатЗахідтрансу, який раніше качав дизпальне в Угорщину, а чому тепер не може качати назад з Угорщини в Україну? Є в країні інші державні підприємства зі своїми «дочками», які займаються нафтопродуктами — нехай щось роблять для того, щоб дефіциту не було. Всі ми сподіваємося на покращення ситуації.
До слова, 92-го бензину на заправках невдовзі просто не буде. Адже в Європі його не виробляють, а нині поставки пального в Україну переважно йдуть з Румунії, з Прибалтики, з Польщі. Фактично, 92-й у нас виробляли лише для старого автопарку і тепер продають залишки.
Олена РАКС.
