У найближчому майбутньому країна стикнеться з гострою демографічною проблемою. За останні 15 років населення України скоротилося майже на 4 мільйони. Жінки живуть в середньому до 73 років, чоловіки — до 62. Коефіцієнт народжуваності (кількість дітей в одній сім’ї) — 1,2. Тобто переважна більшість батьків виховують лише одну дитину. Щороку на світ з’являється удвічі менше українців, ніж умирає.
За даними Інституту демографії і соціальних досліджень НАНУ, при збереженні негативних демографічних тенденцій населення України через 45-50 років складатиме не більше 36 мільйонів. Світовий банк у своїх оцінках ще більш категоричний: так суттєво скоротитися населення України може вже до 2025 року. Уперше про заходи з подолання демографічної кризи заговорили в 2004 році, під час президентської кампанії. Віктор Ющенко обіцяв тоді великі виплати матерям, поліпшення медичної допомоги породіллям, відновлення мережі дитячих садків і ясел, доступні іпотечні кредити для молодих сімей. Поки зроблено одне: з 2005 року підвищена разова виплата при народженні дитини. Собі в заслугу це записують і президент, і тодішній прем’єр Ю. Тимошенко. Але насправді проблему це не вирішило: у 2005 році на тисячу людей народжувалося 9 дітей, у 2006 — 9,8. У 2007 році соціальні програми стають центром передвиборних баталій, причому головна увага зосереджена саме на демографічному питанні. На думку лідерів провідних партій, потрібно уникати питань, які роз’єднують націю, а концентруватися на тому, що важливо для обох берегів Дніпра. НАТО, російська мова — далеко не на перших місцях у списку актуальних для виборців тим. Набагато важливіше для громадян їх здоров’я, матеріальне благополуччя, працевлаштування, забезпеченість житлом. Тому практично всі партії сіли за написання соціальних проектів для України, відчувши, що у цих питаннях країну легко об’єднати. Конкретні плани розв’язання демографічної проблеми винесли на суд виборців три сили: пропрезидентська «Наша Україна», БЮТ і Партія Регіонів. «Майбутнє має народитися!» — так звучить гасло однієї з них. Причому, народитися майбутнє повинно не в бідних, багатодітних або маргінальних сім’ях, які забезпечили основне зростання народжуваності після того, як одноразові виплати на дитину були збільшені до 8,5 тисячі гривень. На жаль, благополучні міські сім’ї практично не зачепив «бебі бум». Батьки розуміють, що виростити дитину за 8,5 тисяч не вийде. Нові ініціативи Президента України допускають підвищення одноразової допомоги при народженні до 15 тисяч гривень. У свою чергу, Партія Регіонів говорить про диференційований підхід: при народженні первістка — 11,7 тисячі, другої дитини — 25 тисяч, третьої і наступних — 50 тисяч гривень. Блок Юлії Тимошенко, що пропонував спочатку скромніші виплати, на своєму з’їзді фактично визнав перемогу «регіоналів» в змаганні за серця матерів: БЮТ уже заявив, що підтримує ініціативу ПР довести виплати до такого високого рівня. Але соціологічні опитування засвідчують, що тільки 8% громадян вважають одноразову допомогу достатнім стимулом для народження дітей. А 32% упевнені, що потрібна допомога в тому, щоб виростити дитину до повноліття. На жаль, довгострокову підтримку політики обіцяють менш охоче, ніж разову допомогу. Правда, партія нинішнього прем’єра пропонує встановити ще і постійні щомісячні виплати на дитину 3-13 років — 100 грн., а 13-18 років — 200 грн. Є також ініціативи Президента Віктора Ющенка, проте вони стосуються винятково багатодітних сімей. Він пропонує підвищити максимальний розмір допомоги на дитину 6-18 років до 297,5 грн. Ось тільки чи можна у вирішенні демографічної проблеми спиратися лише на «матерів-героїнь»? Цікаво порівняти і партійні обіцянки матеріально підтримати студентів. Не секрет, що зараз турбота про молодь, яка навчається, практично повністю лягає на плечі їх батьків. Де вже тут обзаводитися новими дітьми, якщо навчання старших влітає «в копієчку»? Нові соціальні ініціативи Президента України включають пункт про різке підвищення стипендій, але тільки для студентів-сиріт — до 1064 грн. Як з’ясувалося, єдина партія, готова позмагатися на цій ниві з главою держави — це Партія Регіонів. Правда, їх пропозиція на цілих 4 гривні поступається президентській (збільшення стипендій для сиріт — не менше 1060 грн.), проте не обмежується тільки підтримкою дітей без батьків. «Регіонали» вже зараз готові гарантувати підвищення стипендій для всіх студентів без винятку. Ті, хто навчається у вузах І-ІІ ступеня акредитації, стануть отримувати з нового року 200 грн., а з 1 вересня 2008 р. — 400 грн. Студенти ІІІ-ІV рівнів акредитації можуть розраховувати спочатку на стипендію 300 грн., а потім — 530 грн. Від інших партій «матеріальних пропозицій» молоді поки не надходило. Нинішній уряд також пропонує законодавчо гарантувати всім випускникам вузів перше робоче місце. Це французький досвід — їх компанії отримують бюджетне фінансування на працевлаштування молоді без досвіду роботи. Всі ці виплати вже внесені до проекту бюджету наступного року, запевняють люди, близькі до Кабміну. Питання про те, чи реальне виконання амбітних програм політиків, хвилює багатьох. Але бюджет наступного року зросте мінімум на 30 мільярдів гривень завдяки хорошим показникам економічного зростання. Отже, знайдеться звідки узяти 8 мільярдів гривень на виплати при народженні дітей, 4,1 мільярда гривень на підвищені стипендії і навіть 1 мільярд гривень на підтримку підприємств, які забезпечуватимуть житлом молодих фахівців. Незалежно від політичних уподобань будь-який виборець розуміє, що реальна боротьба партійних програм — великий плюс для соціальної політики. Якщо навіть партія влади на чолі з нинішнім прем’єром визнає, що бюджет України витримає найсміливіші соціальні ініціативи, то хто з політиків ризикне обіцяти народу менше? У цьому й полягає головна цінність змагання, що розгорнулося між політичними силами: незалежно від результатів виборів і коаліцій, які утворяться в майбутньому парламенті, народ вже не дозволить наступному уряду відмовитися від підвищених стандартів соціальної допомоги. Питання тільки в тому, чи зможе такі обіцянки реалізувати будь-який уряд.
