Від слави, яка нахлинула цього тижня, Анатолій Гордійчук ніяковіє. Про те, що у понеділок врятував дитину, яка тонула у центрі Рівного, волів би нікому не говорити. Вважає свій вчинок буденним і каже, що не задумуючись кинувся б у крижану воду ще раз, якби було потрібно.
Про те, що став героєм, навіть не розповідав рідним. Ті дізналися про вчинок хлопця з повідомлень медіа.
Довелося рятувати з-під криги Анатолію 13-річного школяра Руслана, який з братом повертався зі школи через Лебединку.
Хлопці – з сусіднього біля Рівного села. Чому один із них пішов на тонку кригу, так і не пояснили. Проте під натиском лід не витримав – і хлопець провалився у воду.
- Я йшов тоді з військової частини якраз, зустрівся з товаришами і ми попрямували на турніки спортивного майданчика у парку, - розповідає Анатолій Гордійчук. – Були там, коли почули крики людей. Побігли до озера – дитина борсалася у воді за метрів 10 від берега.
Старші люди подали хлопцю вітку, але вона переломилася. Я, не довго думаючи, стрибнув до води, проломив кригу і подав хлопчику руку, щоб витягти його до берега. Мій товариш Антон підстраховував мене з берега – так і витягли хлопця.
Для дитини викликали «швидку», а поки та їхала, повели школяра до найближчого кафе у ТЦ «Злата Плаза». Там напоїли чаєм та зігріли. Одна із дівчат, яка побачила ситуацію, накинула на дитину пледа.
До школяра згодом приїхали не тільки медики, а й рятувальники. Дитину забрали до лікарні. Від пережитого та холоду хлопця трусило. З ним поїхав до медзакладу й Анатолій з другом.
- Туди потім прибула бабуся дитини, просила нас зачекати, але ми пішли – був увесь мокрий і трохи змерз, - розповідає Анатолій. – Про вчинок нікому не розказував. Дівчина, коли повернувся додому, запитала, чому я увесь мокрий. Пожартував, що купався. Мабуть, повірила. Тільки сестра двоюрідна дізналася – прочитала у ЗМІ. Зателефонувала, ми посміялися обоє, що все добре закінчилося.
Анатолій Гордійчук рятує людей на воді не вперше. Розповідає, що у свої 16-ть допоміг вибратися з річки однокласнику. Той заплив на Горині задалеко і почав тонути. Анатолій поплив йому на допомогу і виніс з води.
Хлопець – родом із Рокитного. Додому до мами та молодшої сестри, яка закінчує 11 клас, намагається їздити кожних вихідних. Саме мама, каже юнак, яка виховала його з сестрою сама, навчила, не роздумуючи, допомагати людям.
Останні півроку хлопець живе у Рівному – служить за контрактом у рівненському батальйоні Нацгвардії. Торік Анатолія мобілізували, потрапив він у Запоріжжя, а через два місяці підписав контракт на службу у Рівному. Бо ближче до рідних та коханої, за якою зустрічається уже три роки.
.JPG)
У Нацгвардії стрілець Гордійчук служить у судовій варті: конвоює ув’язнених. Розповідає, що вдоволений, що пішов на контрактну службу. До призову працював у лісництві, захотілося, каже юнак, спробувати чогось нового.
Від запитання, про що мріє, Анатолій ніяковіє. Трохи подумавши, відповідає, що про те ж, що й всі: власний дім, авто та сім’ю.
У рівненському батальйонів вчинком Анатолія гордяться. У вівторок на хлопця чекало чимало привітань.
- Командування Нацгвардії хоче подати Анатолія до нагороди президента, - розповідає заступник командира рівненського батальйону Нацгвардії Сергій Осташевський. – Окрім того, його хочуть нагородити за геройський вчинок від ДСНС. Коли почув про нагороди і про те, що доведеться, ймовірно, їхати до Києва, Анатолій засоромився. Він сором’язливий, але ми ним дуже задоволені.
Виховуємо наших нацгвардійців так, щоб вони допомагали громадянам. На місці Анатолія усі б з нашого батальйону вчинили те ж саме – кинулися рятувати дитину. У нас досить хороша дисципліна у частині: ви не побачите нацгвардійця у формі розхристаного, з кавою і хот-догом на бігу. Про пиво у руках взагалі не йтися не може.
Алла САДОВНИК.
