Поетесі Олені Домніній належать саркастичні рядки: "Да вам любой поэт ответит, Стихи даются нелегко. Щебечут птички… Солнце светит. Дает корова молоко…". Підтвердження цих слів можна знайти у новій, четвертій за рахунком збірці віршів донеччанки Зої Стефанівни Цикунової — "Струни моєї душі". На 522 сторінках грубезного тому розмістились немеркнучі поезії, які, якщо вірити анотації, — "створюють неповторну та прекрасну мелодію серця, мелодії любові, патріотизму, материнської ласки та турботи". Давай і ми з тобою, шановний читачу, теж прислухаємось до цих "мелодій".
Розпочнемо з поезії, яка присвячується Людмилі Янукович і має назву "Лучшей женщине". "Недаром в ее жилах княжеская кровь. Об этом говорят повадки ее, стать! С молитвой к Господу дарИт свою любовь Прекрасная жена, заботливая мать. От сердца к сердцу льет любовь она, Не зря Людмилою зовется. И добродетели ее не видно дна, Она как ангел над народом вьется. Услышав зов ребенка, старика И тех, кто потерял здоровье, силы, Своей заботой, как целебная река, Продлит их век, оттащит от могилы. Скромна, проста, изящества полна, Делами помогает людям. Для них не жалко ей ни времени, ни сна, Служить готова им и в праздники и в будни. Ей песня помогает жить, Любовь к искусству, муж любимый, дети. Они дают ей силы мудрой быть И лучшей женщиной на свете". Колись на теренах СНД існувало популярне шоу "Русские гвозди", в якому гострий на язик Ніколай Фоменко розбирав на гвинтики тексти популярних на той час пісенних хітів і дотепно знущався над ними. Уявімо, як Ніколай, у властивому для нього хамовито-іронічному стилі, "розібрав" би цю "пєснь пєсєн". "В ее жилах княжеская кровь" — гм, твердження, погодьтеся, сумнівне. Як стосовно генеалогічних розвідок щодо цього? "Об этом говорят повадки ее, стать" — ну, "повадкі" — це взагалі щось із життя тварин, про людей так не говорять. Що мала на увазі поетеса? Якби про Оксану Марченко, ведучу шоу Х-Фактор, хтось сказав, що у неї княжа "стать", я із цим, мабуть, погодився б. Але у випадку Людмили Олександрівни, добре знайомій телеглядачам ще з часів реаліті-шоу "помаранчева революція", цього, на жаль, не скажеш. "С молитвой к Господу дарИт свою любовь Прекрасная жена…" — це як зрозуміти? Під час виконання подружнього обов'язку вона молиться? Чи як? "Не зря Людмилою зовется" — Дарини, Христини та інші Ярини звуться — "так", очевидно, даремно? "И добродетели ее не видно дна" — геніальна метафора. Взагалі прірву прийнято асоціювати із злом. Погодьтеся, вираз "безодня доброчинства" звучить дещо дивно. Зрештою, така, очевидно, це "добродетель". "Она как ангел над народом вьется" — ще одна суперметафора. Чому ангел у пані Цикунової не літає, не зависає у небесах а "вьется", наче кровопивці — комар, ґедзь чи інша кусюча мошкара? На що знову натякає З.С.Цикунова? З "ізяществом" теж — із часів "наколотих апєльсінчіков" не все гаразд, ну і так далі… Незабутнім є ще один віршик — присвячений народному депутату від ПР Михайлу Бобкову. Епіграфом до нього я взяв би рядки з нев'янучих Ільфа з Петровим: "Служил Гаврила хлебопеком. Гаврила булку испекал". Судіть самі: "Послушай, друг, сосед и брат! Бобков — народный кандидат. Он из Будденовки, он верный Товарищ, друг и сын примерный. Он представляет регионы. Напишет он для нас законы. Отдай ему ты голос свой, Чтобы в стране был мир, покой. Служить стране он честно будет И о Донецке не забудет. Работать станет он умело, Народное вершить там дело. Бобков — твой верный кандидат. Шахтеру, металлургу брат, Пенсионеру, старику Подаст он помощи рукУ". Не знаю, як тебе, читачу, але мене мало не до сліз розчулило оте зворушливе "рукУ" з наголосом на другому складі. Всі ж бо більш-менш освічені люди знають, що у російській мові — рукА, але — рУку, ногА, але — нОгу. Перед авторкою, вочевидь, виникла дилема, що вибрати — правила мови чи риму? Вибір було зроблено не на користь правил. Зрештою, кого у наш цинічний вік здивуєш грою поза правилами. Як каже один мій бувалий приятель: "У життя тільки одне правило — правил немає…"
