Сцена театру небезпечна для життя

Четвертий день лікарі борються за життя Петра Ліснічука, актора Рівненського муздрамтеатру, який під час вистави у неділю впав у люк на сцені...

А починалося все досить урочисто. Вистава "Біла ворона", яку її автори чомусь назвали "рок-оперою", зібрала повний зал глядачів, серед яких були автори п'єси — композитор Геннадій Татарченко та поет Юрій Рибчинський. Все йшло нормально — як і під час прем'єри глядачі оцінили постановку бурхливими оплесками та вигуками "браво". За ними ніхто не почув, як намагалися привести до тями актора, який впав з триметрової висоти у люк на сцені за три хвилини до закінчення видовища. 54-річний Петро Лісничук досі перебуває у міській лікарні. Його стан лікарі називають стабільно тяжким. В актора черепно-мозкова травма, зламано ребра і хребці. Він перебуває у медикаментозному сні. Володимир Петрів, директор театру: — Петро Ліснічук впав у трюм — це простір під колом на сцені, його глибина — приблизно три метри. Цей трюм передбачений для повороту кола. За задумом режисера, у фіналі "Білої ворони" люстра, яка висить на штанкеті, опускалася в трюм. Жанну д'Арк спалюють на вогні, і звідти з'являється дим і проекція, як сорочка, в яку одягнена Жанна, та її душа піднімається в небо... Коли закінчилася вистава, я ще нічого не знав. Це трапилося за три хвилини до фіналу. Я виходив на поклін з акторами. Коли закрилися куліси, нам повідомили, що в театрі надзвичайна ситуація. Як трапилося, що Петро Ліснічук провалився в трюм, ніхто пояснити не може. Актор ніколи на здоров'я не скаржився. Того вечора я не мав часу поговорити з Петром Дмитровичем, бо з авторами "Білої ворони" Геннадієм Татарченком та Юрієм Рибчинським повернулися з Острога (де мали зустріч з ректором Острозької академії Ігорем Пасічником) за 25 хвилин до вистави. Нехай люди, які проводитимуть розслідування, визначають ступінь вини кожного, хто працює в театрі, у тому числі моєї. А поки що у театрі вирішили — показ "Білої ворони" припинять. До того часу, коли комісія, котра розслідує випадок із Петром Ліснічуком, не надасть своїх висновків. Бо хоча його роль в цій виставі не головна — він грає графа кардинала Вінчестерського, замінити його на іншого актора вважають неправильним навіть з етичних міркувань. Всерйоз задумалися і про безпеку інших акторів — адже і в інших спектаклях є небезпечні трюки і декорації. Наприклад, у виставі "Сон літньої ночі" актор Стас Лозовський у пластиці стає на колону висотою близько метра. Інший актор — Андрій Шевчук у "Дуже простій історії" у ролі свині з крилами сідає на висоті двох метрів і відлітає "в світ кращий". Бувало, працівники театру падали в оркестрову яму — зокрема, Анатолій Бортнік, Зіновій Крет. Директор, щоправда, визнає: робота акторів у будь-якому театрі пов'язана з ризиком, який намагаються мінімізувати. Скажімо, сценографію тієї самої "Білої ворони" змінювали кілька разів, бо її забраковували за технікою безпеки. Тепер у театрі прагнуть допомогти колезі. Зокрема, оплатити лікування. Збір коштів оголосили й волонтери — адже актор і сам не раз їздив завозити допомогу бійцям на передову, а син Петра Ліснічука захищав Донецький аеропорт. Невістка актора Олена Ліснічук розповіла, що того вечора вони з чоловіком також мали бути в залі. Проте скасували похід у театр — бо пішли на день народження похресниці. А прикру новину почули по телефону. Олена Ліснічук, невістка актора: — Ми не хочемо нікого звинувачувати, не в тому суть. Прикро, що відразу після вистави була прес-конференція за участю Рибчинського і ні слова не було сказано про те, що сталося. У понеділок спостерігала, коли врешті з'явиться інформація про Петра Ліснічука — чи на сайті театру, чи в інших джерелах. І лише в обід почали з'являтися повідомлення про те, що Петро Ліснічук впав у оркестрову яму під час репетиції... Добре, що у театрі визнали, що Петро Дмитрович травмувався під час вистави. Але насправді було б людяно, аби ще на прес-конференції повідомили про те, що трапилося. Реабілітація буде дуже тривалою. Те, що стан не погіршується — це вже добре. Відгукнулося багато людей на прохання допомогти. Навіть є лікар, що займається реабілітацією таких хворих у Києві, який згодився допомагати. Йому всесвіт має допомагати. Бо стільки добра, як робили Ліснічуки, мало хто робить.

Довідка "РВ"