Коли Росія у лютому 2022 року напала на Україну, Вячеслав Мілясевич у вересні пішов до територіального центру комплектування добровольцем. Він був командиром танку, пройшов бойове злагодження в одній з військових частин. У січні 2023 року мав їхати з побратимами з полігону на війну, але злякався і втік додому.
Він повернувся до села у Рівненському районі, в якому проживає його літня мати.
Дезертира швидко розшукали та інкримінували йому самовільне залишення військової частини, вчинене в період воєнного стану. Таким чином головний сержант опинився на лаві підсудних.
Під час засідання у Костопільському райсуді військовик повністю визнав себе винним у пред`явленому йому обвинуваченні, щиро каявся у вчиненому та просив суд суворо не карати. І його почули та призначили покарання в межах санкції ч. 4 статті 408 Кримінального Кодексу України ближче до нижньої межі, тобто 5 років позбавлення волі. Враховуючи, що військовик вчинив тяжкий злочин, то суд позбавив обвинуваченого військового звання "головний сержант".
Втім, у колонію засуджений не потрапив, бо місцевий суд звільнив його від відбування покарання з випробуванням, встановивши три роки іспитового строку та поклавши на нього обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації. І він мав повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цей вирок суду оскаржив прокурор, попросивши призначити військовику реальний термін покарання та відправити його у колонію.
Страх за своє життя і переляк властиві кожній людині. Суд двічі давав танкісту можливість з ними впоратись та навіть час, щоб оформити постійний догляд за матір’ю, яка за його твердженням є немічною, потребує догляду та опіки, але він цього чомусь так і не зробив, як і не скористався пропозицією повернутися у військову частину, звідки дезертирував, та поїхати на фронт.
Сьогодні Рівненський апеляційний суд позбавив 49-річного військовика волі на 5 років. Засудженого взяли під варту в залі суду. У нього ще є шанс подати касацію.
