Кожен «свіжоспечений» музикант альтернативного напрямку, який бере до рук інструменти, десь у своїх мріях бачить себе на головних сценах найбільших концертних залів як мінімум України, в оточенні як мінімум тисяч фанів. Реальними успіхами у музичній індустрії поки що можуть похвалитися одиниці. Всі більш-менш успішні музиканти в один голос кажуть — для того, щоб твій музичний продукт став популярним, потрібно над ним попрацювати. Хоча разом з тим погоджуються — рок-музика, як і шоу-бізнес загалом, має багато правил. Якщо музикант хоче вийти « з гаража» — він повинен їх дотримуватись, принаймні знати — наголошують рокери, які стверджують, що вже з цього формату вийшли.
Молодий музикант насамперед має зрозуміти, що в цій індустрії за все потрібно платити, наголошує лідер знаного в колах панк-рок-команд гурту «Брем Стокер» Олексій Казанцев. Щоб створювати ту музику, яку ти собі уявляєш, потрібна хороша гітара, своя апаратура, репетиційна база — без цього, на думку рокера, успішна творчість неможлива. — Музикант може грати геніально, але він залишатиметься фантомом, поки не матеріалізує свою творчість, — наголошує Казанцев. — Я маю на увазі записи альбомів, нехай у режимі «демо», створення відеокліпів. Багато гуртів помилково думають, що чим більше вони виступатимуть, тим більш популярними вони стануть. А глядач може тебе одразу після закінчення концерту забути, якщо не матиме можливості придбати після виступу твій компакт-диск або скачати твою пісню з Інтернету. І не варто розраховувати на «добрих продюсерів» — це люди, які хочуть на музикантові заробляти. В Україні всі рок-гурти ставали успішними тоді, коли починали займатися своїми справами самостійно. Однак рок-гурт — не лише група музикантів. Поряд з ними тут, за словами «бремстокера», повинні працювати щонайменше чотири людини — звукорежисер, саунд-продюсер, концертний менеджер та піар-менеджер. Разом з тим, скільки б альбомів не видав колектив, забувати про фестивалі та різні «тусовки» не можна, висловлює свою думку гітарист «Ot Vinta» Віктор Пилипчук. На його погляд, активність у таких заходах дозволить не лише налагодити нові зв’язки з «потрібними людьми», а й дає можливість зайвий раз потрапити на телебачення. — Свого часу ми й думати не могли про такі можливості доступу до інформації про фестивалі, як зараз, — згадує Пилипчук. — А нині є Інтернет — він дозволяє молодому музиканту знати про все, що відбувається в музичному житті, відповідно, пропонувати свою творчість. Поки ти невідомий, ти не повинен соромитись розповідати про себе. І не боятися критики. Амбіційність молодому рок-музиканту не завадить, але вона не має стосуватися грошей. — Коли тільки починаєш працювати над музичною кар’єрою, не думай про майбутній заробіток, — радить Віктор Пилипчук. — Орієнтування лише на гроші призводить до розвалу колективу. Звісно, без інвестицій у творчість працювати неможливо. Але чекати фінансової віддачі одразу — помилка. Якщо гурт працює за правилами, він сам дійде до того рівня, коли всі витрати почнуть окуповуватись. Фронтмен «Брем Стокера» ці правила змальовує просто: запис альбому (демо), створення відеокліпу, ротація пісень у можливих ефірах (специфічні радіостанції, телеканали, Інтернет), концертний тур на підтримку виданого продукту. Подібні дії дозволять колективу отримати розголос, і не важливо — критикуватимуть творчість чи хвалитимуть: — Головне, щоб правильно писали назву колективу. Гнівні критичні відгуки мають більший ефект для популяризації команди, ніж хвалебні оди. Як приклад Казанцев наводить останній випадок з «Брем Стокером» на фестивалі «Бандерштат». Там він, відповідно до хуліганського іміджу гурту, присвятив пісню «Лох» лідеру «Тартака» Олександру Положинському, після чого останній вибіг на сцену, декілька разів ударивши рівнянина ногою. «Повноцінної» бійки не вийшло, хоча Казанцев каже, що після цього в музичних колах про його команду заговорили більше. Обидва досвідчені музиканти погоджуються: запорука успіху — оригінальність, причому як в музиці, так і в поведінці. Якщо рок-гурт не може здобути масову популярність лише музикою, він повинен навчитись оригінально себе подавати. — Глядач хоче не лише музики, він хоче шоу, — доводить гітарист «Ot Vinta». — Терпіти не можу колектив, який на сцені стоїть нерухомо, а вокаліст раптом два рази підстрибне — і це весь виступ. Тут для фантазії музиканта — «не оране поле». Він мусить зробити що завгодно, аби публіці не було сумно. Нехай у житті ти зовсім інший — на сцені ти одягаєш маску і стаєш таким, яким любить бачити музиканта слухач. Професійна музика — це купа жертв, насамперед зі сторони для самого артиста.
