У першого кримськотатарського фільму "Хайтарма" цієї весни — друге народження. Хоча фільм був представлений ще рік тому, саме нинішні політичні події змусили широку публіку звернути на нього увагу ще раз. Адже стрічка режисера Ахтема Сейтаблаєва розповідає про найсумнішу сторінку в історії цього народу ХХ століття — депортації татар з території Криму. Режисер Сейтаблаєв каже, що навіть у найстрашнішому сні йому не могло наснитись, що історія може повторитись і кримські татари знову стануть чужими на своїй землі.
Показ "Хайтарми" у Рівному відбувся лише цього року, і то у маленькому кіноклубі "Gonzo", що на вул. Кавказькій. Запросив же постановника в гості місцевий ентузіаст розвитку кінематографа Віктор Булига. Автор фільму каже, що йому особливо приємно особисто представляти фільм на Західній Україні, оскільки історії депортації кримських татар та мешканців Галичини й Волині дуже схожі — ті самі 15 хвилин на збори, тижні перевезення у телячих вагонах, багато смертей у дорозі. "Хайтарма" — відомий серед фольклористів народний кримськотатарський танець. Його танцюють герої стрічки посеред вулиці, коли головний герой повертається додому. А герой, роль якого виконує сам Сейтаблаєв — двічі Герой Радянського Союзу, льотчик-ас Амет-Хан Султан. Власне, на момент подій він був кавалером лише однієї зірки Героя. Другу реальний персонаж отримав вже після того, як весь його народ депортували у Сибір та Азію. Ахтем каже, що навіть продюсер цікавився в авторів сценарію, що змусило льотчика, який мав би зненавидіти радянську владу, воювати не менш завзято, ніж раніше. За сюжетом, Амет-Хан стає свідком подій 18 травня 1944 року, проте один, навіть будучи Героєм, нічого не може вдіяти. Лише намагається врятувати своїх батьків та сестру, а ось кохану — вже не може. Зйомки відбувалися переважно у Бахчисараї, адже у рідному місті Амет-Хана — курортній Алупці (там на центральній алеї можна побачити пам'ятник йому) знімати через повсюдне осучаснення вже не можна. А ось у Бахчисараї ще збереглися автентичні татарські вулиці. Власне, весь процес зйомок був насичений національним духом цього народу. До участі в масовці залучили багатьох живих свідків депортації. Реквізит, як ось старі речі татарського побуту, люди приносили з дому, в якихось моментах намагалися щось режисеру підказати — для досягнення реалізму. Ахтем залучав до зйомок і свою родину. Зокрема, епізодичну роль старої татарки, яка із речей бере лише Коран, зіграла його мати. Саме вона, будучи у 1944-му дівчинкою, підказала зворушливий епізод, коли малих дітей у тісному задушливому вагоні на руках піднімають догори, щоб вони хоч трохи подихали повітрям. Ахтем Сейтаблаєв не лише не ображається, якщо його фільм називають ще й українським, а навпаки, наголошує — він українець і кримський татарин. Більшість ролей зіграли українські актори, а найхарактернішу роль загадкового "особіста" виконав відомий актор Олексій Горбунов. Усі комп'ютерні спецефекти робили в Україні. Продюсував стрічку бізнесмен Ленур Іслямов, вклавши півтора мільйона доларів. Цікаво, що цей глибоко антирадянський фільм отримав російську кінопремію "Ніка" у номінації "Найкраща картина країн СНД і Балтії", ще одну нагороду — гран-прі — здобув на трускавецькому фестивалі "Корона Карпат".Ахтем Сейтаблаєв на знімальному майданчику
