Театральний "ситком" від Петріва

1322 0

Ми у соцмережах:

Театральний

Не потерпів, мабуть, занадто жорстокого слова "брехуха" у назві нової прем'єри рівненського драмтеатру її постановник Володимир Петрів. Тому й назвав свою роботу "Моя дружина…, або Як повернути чоловіка". Або не хотів бути схожим не безліч інших театрів колишнього Союзу, де п'єса американців Мергеріт Мейо і Моріса Еннекена до сих пір йде під оригінальною назвою "Моя дружина брехуха" ("Брехуха"). П'єса набула свого часу такої популярності, що з'явилися її різновиди.

Не потерпів, мабуть, занадто жорстокого слова "брехуха" у назві нової прем'єри рівненського драмтеатру її постановник Володимир Петрів. Тому й назвав свою роботу "Моя дружина…, або Як повернути чоловіка". Або не хотів бути схожим не безліч інших театрів колишнього Союзу, де п'єса американців Мергеріт Мейо і Моріса Еннекена до сих пір йде під оригінальною назвою "Моя дружина брехуха" ("Брехуха"). П'єса набула свого часу такої популярності, що з'явилися її різновиди. Зокрема, радянські композитори Вадим Ільїн та Геннадій Лукашов разом з поетом Юрієм Рибчинським написали музичну комедію, в якій американський сюжет розбавили стилізованою під джаз 20-30-х років музикою. Саме цей варіант для постановки і взяв художній керівник театру Володимир Петрів. Якщо узагальнити всі рецензії на різні постановки цієї п'єси, то виходить фраза "іскрометна комедія". Автори створили яскравий театральний "ситком", тобто характерну для дешевих серіалів "комедію ситуацій", де головні герої хитрують та обдурюють одне одного, що призводить до ще більшої брехні, хитрощів, інтриг, врешті-решт — гумору. У варіанті рівненського музично-драматичного театру все це також є, плюс переконлива гра акторів. На сцені у цій постановці працюють переважно молоді актори, де головні ролі відведено парам Микита Кондратюк — Оксана Рекуненко (подружжя Гаррісонів, в якому чоловік дуже ревнує дружину) та Ніна Ніколаєва — В'ячеслав Давидюк (подружжя Джексонів, яке допомагає Кетті Гаррісон провернути аферу із всиновленими дітьми). На двоповерхові декорації театр сил та грошей не жалкував. Інша важлива частина вистави — музика у виконанні оркестру Зіновія Крета. Якщо до майстерності виконання оркестрантів претензій немає, то самі вокальні номери у виконанні головних героїв — явище неоднозначне. По-перше, театр не має достатньо апаратури, щоб якісно визвучити спів акторів, тому слова пісень, а це частина драматургії, чути не завжди. По-друге, вистава має шалений ритм, особливо у другій дії, коли події розгортаються блискавично, а музика дещо гальмує динамічний розвиток смішних до болю в животі епізодів. Можливо, через це перша дія, де музичних номерів більше, млявіша, аніж друга. Хоча "живий" супровід оркестру замість фонограми — це, очевидно, виграшний варіант. Попри це, комедія вийшла смішною й такою, що має певний зміст: сім'я без дітей — неповноцінна. Недарма у фінальній сцені з'являються вже реальні діти — сини подружжя Ніколаєвих і діти Стаса Лозовського, які влаштовують героям справжній бардак. Якщо у минулому сезоні найпопулярнішою серед публіки була класична українська комедія "Сватання на Гончарівці", то у цьому сезоні "зібрати касу" має всі шанси і "Моя дружина…".


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також