Тепер на Рівненщині судитимуть «кваліфіковані» судді

1544 0

Ми у соцмережах:

Голова Апеляційного суду Рівненської області Олег Полюхович

Для того, щоб втриматися на посаді й отримувати утричі вищу зарплату, усі судді мусять пройти кваліфікаційне оцінювання. Розпочали з суддів апеляційних інстанцій. Наприклад, з 15 суддів Апеляційного суду Рівненської області 12 уже успішно пройшли оцінювання, один суддя ще очікує на результати, суддя Микола Григоренко не проходить оцінювання, оскільки подав документи на відставку за вислугою років, а суддя, яка набрала недостатню кількість балів під час письмового іспиту, судиться.

Позов на Вищу кваліфікаційну комісію подала Анжеліка Шеремет — оскаржує процес підрахунку балів. Бо коли оцінювали суддів Верховного суду, то рахували заразом результати і тестування, і письмового іспиту. А вже під час оцінювання суддів нижчих інстанцій комісія змінила процедуру і вважає тести і письмовий іспит за окремі етапи.

Суддів, які не пройшли котрийсь з етапів, визначають як таких, що не відповідають займаній посаді, й рекомендують Вищій раді правосуддя їх звільнити. На Рівненщині наразі звільнених після оцінювання немає. Ті ж, хто пройшов усе успішно, відповідно до судової реформи, одразу починають отримувати значно вищі заробітні плати. Наприклад, оклад судді Апеляційного суду до оцінювання становив 10 прожиткових мінімумів, тобто трохи більше 17 тис. грн. Після оцінювання — 30 прожиткових мінімумів, або ж понад 52 тис. грн. Окрім того, за кілька років він має зрости до 50 мінімумів, і це не враховуючи різноманітних надбавок. Нові заробітні плати, відповідно до задуму судової реформи, повинні гарантувати безбідне життя суддям, а отже, зменшувати корупційні ризики.

Закон також гарантує державне житло для суддів, які не мають власного. В Апеляційному суді області дев’ятеро суддів подавали заяви на отримання квартир. Надати їх, відповідно до законодавства, мали б органи місцевого самоврядування. Але коштів на це у бюджетах поки немає. Подібна норма існувала і до реформи, втім, деякі судді, які перебувають на черзі на житло, навіть намагалися судитися з Рівненською міською радою, але, наскільки відомо, безуспішно.

До слова, поки триває кваліфікаційне оцінювання суддів та набори до новостворених в Україні судів, місцеві та апеляційні страждають від нестачі кадрів. До прикладу, рівненський апеляційний мав би нараховувати 30 суддів, а має наразі лише половину. В інших регіонах ситуація, розповідають, ще гірша, проте коли розпочнуться конкурси на вакантні посади, досі не відомо. Поки що триває лише етап оцінювання молодих спеціалістів, які претендують на посади у судах першої інстанції.

Олег Полюхович, голова Апеляційного суду Рівненської області, розповів про враження після кваліфікаційного оцінювання:

- Перш за все відзначу, що під час оцінювання враховують спеціалізацію судді та те, до суду якої інстанції він належить, тож суддя відповідає на запитання, які безпосередньо стосуються його роботи. Перелік питань, які трапляються на тестах, є на сайті кваліфікаційної комісії. Нині це близько 750 питань, відповіді на які суддя має відшукати самостійно під час підготовки. Тестування та письмове завдання, як правило, проходять в один день. 120 хв – на 100 запитань тестів, 300 хвилин – на виконання практичного завдання, яке передбачає написання рішення у певній справі.  Для кожного судді передбачений столик з ноутбуком, можна користуватися кодексами під час написання рішення. Результати з тестів виставляють на сайті уже за кілька хвилин, а письмові роботи члени комісії перевіряють тижні, а то й місяці.

Опісля судді проходять тести на особисті морально-психологічні якості і загальні здібності. За результатами цих тестів психологи складають портрет кожного судді, а потім проводять з ними 30-60-хвилинні бесіди і свій висновок надсилають до кваліфікаційної комісії. Його долучають до суддівського досьє.

Члени кваліфікаційної комісії під час співбесіди – як останнього етапу – ставлять дуже різні запитання, які не лише стосуються професійної діяльності. Зважають, скільки рішень судді було скасовано або змінено (цілком можливо, навіть через зміну суддівської практики), чи були справи, які доходили до Європейського суду з прав людини, скільки скарг було на суддю і щодо чого, чи є справи у правоохоронних органах проти нього.

Я дивуюся, як з таким навантаженням члени кваліфікаційної комісії можуть опрацювати такі обсяги інформації щодо кожного судді. До суддів нашого суду зауважень щодо професійної діяльності не було. Лише виникали запитання щодо майна, бо дехто мав неточності у деклараціях. А комісія досліджувала, чи спроможний суддя при доходах його родини мати те чи інше майно. Якщо якийсь суддя не міг обґрунтувати походження статків, то його співбесіду відкладали і давали час зібрати дані. Якщо обґрунтувати навіть після цього не вдавалося, комісія виносила рішення, що суддя не відповідає займаній посаді і навіть повідомляла НАЗК. Я, наприклад, коли готувався, взяв свої декларації, починаючи з 2000-го року, довідки про доходи дружини, яка працює приватним нотаріусом, аби довести, чому я маю те, що маю. Житло, наприклад, мені надала держава. Витрати у нашої родини – невеликі.

Тобто оцінювання не відбувається формально, а досить серйозно і прозоро. Був випадок з суддею з іншої області, коли комісія отримала дані від прикордонників, що він виїздив до Російської Федерації. Виявилося, що ім’я судді співпало з іменем іншої людиною, яка перетинала кордон. Але суддя мусив збирати докази, що у той день він насправді був на роботі.

Алла САДОВНИК.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також