Минулого тижня у Сарнах депутати районної ради одним рішенням звільнили 35 директорів шкіл. А наступного дня скликали ще одне засідання, на якому узгоджували кандидатуру кожного директора. Найбільше дискусій виникло навколо тих, кому за 60.
Очікувалося, що позачергова сесія у Сарнах буде проходити емоційно. Напередодні освітяни приїжджали відстоювати своїх директорів цілими групами підтримки і обіцяли прийти наступного разу з плакатами. Те, що цього разу в залі було відносно спокійно, вчителі пояснили просто: "Стомилися".
Питання розглядали одне — переукладення трудових контрактів із директорами шкіл. Список кандидатур на ці посади попередньо подав відділ освіти. Жодного нового прізвища серед запропонованих не з'явилося. Чому так відбулося — пояснити було нікому, бо начальник відділу освіти Герасим Аврамишин не дочекався навіть завершення засідання, де він був головним і єдиним доповідачем.
Перед голосуванням думки депутатів розділилися: одні просили продовжити контракти з усіма освітянами, інші — просили проголосувати "пакетом рішень" за тих, до кого немає претензій, і обговорити кандидатури усіх, хто залишиться. Зрештою, так і зробили. Обговорювали кандидатури 10 директорів. Найбільше дискусій виникло навколо освітян пенсійного віку. А є такі, кому й за 70. Хоча депутати не називали вік основним аргументом для оцінки роботи, більшість педагогів сприйняли нагадування про їхні роки як особисту образу.
— Одним розчерком, своїм голосуванням ви повністю ламаєте моє життя, — звернулася до депутатів директор Білятицької школи Людмила Марчук. — Ніхто не подумав, що в мене є неповнолітній син-студент, а я — мати-одиначка. Живемо ми тільки на мою зарплату і мізерну пенсію, яку нам дала держава. Вчу в школі четверте покоління, і ви просто так, ганебно, мене викидаєте за борт?
Більшість директорів все-таки були поновлені на посадах. Позбулися посад лише п'ятеро, четвенро з яких — пенсіонери.
— Вік не був основним аргументом у прийнятті рішення щодо поновлення на посадах директорів, — зазначив голова райради Микола Драганчук. — Але, при всій повазі, не можу внутрішньо змиритися, що молодь шукає роботу, мусить їздити на заробітки. Я за те, щоб гідно провести на заслужений відпочинок освітян. Але вони щороку обіцяють самі в кінці року написати заяву на звільнення і не роблять цього. Таку нагоду вони мали і цьогоріч.
