Труба Медведчука і Рівне

1162 0

Ми у соцмережах:

Труба Медведчука і Рівне

Зараз багато розмов про санкції щодо проросійського політика Віктора Медведчука, зокрема, про спробу повернути у власність держави частину нафтопродуктопроводу, яка пролягає через територію України. І в цьому контексті часто згадується Рівне. По-перше, сам нафтопродуктопровід пролягає в тому числі й по території Рівненщини, по-друге, й підприємство, яке ним користується — «Прикарпатзахідтранс» — зареєстроване у Рівному на вулиці Котляревського. Та й вирішальним у довгому судовому спорі за нафтопродуктопровід стало рішення судді Гудзенко з Господарського суду Рівненської області, яким, по суті, трубопровід було подаровано Медведчуку.

Отож 19 лютого президент Зеленський, опираючись на санкційне рішення Ради національної безпеки та оборони, видав указ, за яким у державну власність України мають повернути 1433 кілометри української частини нафтопродуктопроводів Самара — Західний напрямок і Грозний — Армавір — Трудова. Понад 15 років Україна намагалася відсудити ці труби у російського підприємства, проте через рішення рівненської судді Гудзенко вони спершу повернулися до росіян, а з 2015 року перейшли в руки кума Путіна — Віктора Медведчука.

За приблизними підрахунками, вартість згаданого нафтопродуктопроводу — понад вісім мільйонів доларів. Після розпаду СРСР труби на території України Росія привласнила, але у 2015 році Україні вдалося відсудити своє майно. Проте Господарський суд Рівненської області заново розпочав розгляд справи, знову на роки відсунувши можливість повернути нафтопровід у державну власність.

Користується спірними трубами зареєстроване у Рівному на вул. Котляревського підприємство «Прикарпатзахідтранс», яке до 2015 року належало російській державній компанії «Транснєфть», а нині зареєстровано на жителя Швейцарії Анатолія Шефера, білоруське товариство «Нафтобітумний завод» та швейцарську компанію «Інтернешнл Трейдінг Партнерс АГ», яку пов’язують з Віктором Медведчуком.

Коли Україна у 2015 році відсудила труби, «Прикарпатзахідтранс» відновило судовий розгляд, подавши до Господарського суду Рівненської області позов, в якому йшлося про «нововиявлені обставини». Мовляв, у Росії були документи, недоступні підприємству, які засвідчують, що прокладений за часів СРСР нафтопровід в Україні був демонтований, а той, що нині, мовляв, вже новий.

У правдивості цих слів засумнівалися і прокуратура, і НАБУ, але не суддя Ярослава Гудзенко, яка відновила судову тяганину, хоча «нові документи» датувалися ще 90-ми роками та початком 2000-х. На суддю написали скаргу до Вищої ради правосуддя, проте у 2019 році суддя Гудзенко звільнилася за власним бажанням. А її рішення залишила у силі й апеляційна, і касаційна інстанції.

Попри те, що тривали суди й українська сторона накладала арешт навіть на викачування з нафтопроводу дизельного пального, «Прикарпатзахідтранс» не лише намагався порушити арешт, а й, як ідеться у матеріалах судових справ, продавав пальне Мінобороні, а заодно «незаконно оформив правовстановлюючі документи на об`єкти, якими користується підприємство». Оформив за допомогою органів місцевої влади у шести областях, де проходять труби. Правоохоронці зареєстрували кримінальні провадження «стосовно протиправних дій посадових осіб», а заодно встановили, що у 2017 році «Прикарпатзахідтранс» демонтував частину труби. Розслідування, судячи з ухвал у судовому реєстрі, досі тривають.

Також триває розслідування щодо того, чи законно частина українського нафтопродуктопроводу опинилася у руках спершу російської компанії, а нині компаній, пов’язаних з Віктором Медведчуком. Відкрито кримінальне провадження аж за 11 статтями Кримінального кодексу, серед яких — шахрайство, розтрата або привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем, умисне знищення або пошкодження майна, диверсія, зловживання владою або службовим становищем та невиконання судового рішення.

Є й інше кримінальне провадження, пов’язане з «Прикарпатзахідтрансом». Так, у 2016 році товариство продало Мінобороні 28400 тонн морально застарілого дизельного пального, яке, по суті, «заважало» компанії у трубах, оскільки Європа його уже не купувала, а подіти було нікуди. Проте продали дизельне пальне Мінобороні, як встановило слідство, за завищеними цінами, бо прописали на папері кращий сорт. Суму збитків державі оцінили у майже 400 млн грн. Також триває розслідування щодо незаконного транспортування за кордон нафтопродуктів «Прикарпатзахідтрансом».

В указі Зеленського вказано, що нафтопродуктопровід вчасно не повернули Україні через «бездіяльність Кабінету Міністрів щодо виконання рішень РНБО за 2014 та 2015 роки».

Указом, фактично, нафтопродуктопровід повертають у державну власність. Проте поки що він залишається у статусі «арештованого». Нафтогаз заявив, що його дочірня компанія «Укртранснафта» отримає на тимчасове відповідальне зберігання (без права користування) арештоване майно ТОВ «Прикарпатзахідтранс», зокрема, об’єкти нерухомості, виробничі, технологічні та об’єкти лінійної частини, з яких складається технологічний комплекс розташованої на території України частини магістрального нафтопроводу «Самара — Західний напрямок».

Додамо, що консалтингова група «А-95» заявила, що націоналізація нафтопродуктопроводу «Прикарпатзахідтрансу» призведе до зупинки постачань по магістралі, але не викличе дефіциту й істотного зростання цін на дизельне пальне.

Олеся АНТОНЕНКО.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також