Серед небагатьох масштабних мистецьких акцій у Рівному завжди особливо виділявся фестиваль «Art Jazz». Навіть не надто обізнаний у творчому житті міста міський голова, коли хвалиться нашою культурою перед іноземними гостями, завжди згадує саме наш джазовий кількаденний марафон.
Як і належить, джаз-клуб «Джем» із його натхненником Сергієм Гембергом ніколи не обмежуються лише платними концертами у драмтеатрі. Це справді фестиваль, де синтезуються різні види мистецтва, активності, спілкування. Тому спочатку провели «Вінілову вечірку» — ретро-дискотеку на подвір'ї кав'ярні «Kavasutra», де частина музики лунала із старих порепаних платівок.
Потім на «Лебединці» показали фільм 1961 року «Вестсайдська історія», який був обраний не випадково. Автором цього мюзиклу є Леонард Бернстайн, легендарний композитор і диригент, батьки якого до І світової війни виїхали до США з Рівного. Джазові ентузіасти вирішили згадати відомого земляка, тому спочатку просто неба показали оригінал найвідомішого його твору, а вже на самому фестивалі уривки звідси виконав рівненський оркестр «Brevis» та столичний ексцентричний піаніст Майк Кауфман-Портніков.
Із цього і розпочався основний, театральний етап фестивалю. Оркестр грав Моцарта у джазовому аранжуванні, варіації Гершвіна, іншу класику у оригінальному трактуванні Бернстайна, закінчивши саме «Вестсайдською історією». Керівник «Brevis» Геннадій Фіськов хоч і зазначає, що залишається ідейним прихильником рок-опери «Ісус Христос — суперзірка», визнає, що на мюзиклах Бернстайна вчилися усі інші автори подібного жанру.
Сімейний дует піаніста Павла Ігнатьєва та Катіко Пурцеладзе залишив вдома маленьких дітей, щоб відіграти концерти у Рівному та Луцьку. Вони виконують сучасний джаз, більш відомий як «acid-jazz». Катіко каже, що традиційної джазової музики на великих проектах залишилось не так і багато, класичний джазовий звук йде у маленькі зали барів та клубів. Фестивалям залишається більш драйвова музика.
Така, як у сальса-оркестру «Dislocados», у складі якого грає екс-рівнянин Богдан Кравчук. Класичні кубинські ритми також більше б підійшли для сцени із стоячими місцями — щоб публіка могла танцювати.
Апофеозом першого дня був львівський дует етно-джаз гурту «Shokolad» та співачки Брії Блессінг. Корінна американка, вона вже більше 20 років мешкає в Україні і повертатись на Батьківщину не збирається. Навпаки, вона, як зізнається, перейнялася українською культурою, тому співати українські пісні їй приємно. Наприклад, Івасюка, джазові кавери на твори якого й показав творчий тандем львів'ян. І хоча Брія професійно джазовому вокалу не вчилась, звучить вона лірично та лагідно, а інші музиканти оригінальним аранжуванням створюють унікальний фон. Для багатьох глядачів, з їхніх відгуків, саме цей виступ забезпечив найбільше вражень.
Так, як це зробили й інші іноземні гості наступного дня. Поляки «The Lions» із дівчиною-саксофоністкою також змусили танцювати у стільчиках сумішшю джазу, реггі та експресивного виконання. Перед ними порцію гітарно-саксофонної класики та «new-jazz» зіграв інтернаціональний квартет Євгена Пугачова (Україна-Польща-Канада). До них час від часу долучалися лучанин Тарас Баковський (саксофон), його батько Олег Баковський і брат Роман (труба). Ця родина — організатори братнього фесту «Art Jazz» у Луцьку, що відбувається паралельно.
Далі був блюз. Знайомий рівненським меломанам «Макс Таврический» грав, будучи досі пригніченим після смерті друга та партнера Івана Денисенка, більш відомого як Іван Блюз. На рівненській сцені вони мали грати удвох, проте Денисенко кілька тижнів тому помер на концерті в Естонії. Макс вибачався за якість виконання, проте публіка претензій до одного з кращих українських блюзменів мати й не могла.
А ось американський блюз знову показав бостонець Кіт Данн. Залишав він сцену мокрим, а перед тим видав 40-хвилинний симбіоз класичного блюзу та ритм-н-блюзу, драйву губної гармоніки, грою на якій володіє досконально. Під час виступу він навіть попросив глядачів підійматись з своїх місць і танцювати — частина з них так і зробила. Містер Данн вже грав у Рівному в 2014 році, не боючись їхати в Україну ані тоді, ані зараз. Він каже, що стежить за подіями в Україні й всіляко підтримує нашу державу. Й радить терпіти й працювати над розвитком — мовляв, 70 років радянської влади важко змести за кілька років одним лише бажанням. Наступного дня на своїй сторінці у ФБ він зізнався, що «Art Jazz» — один з кращих фестивалів, на якому йому довелось побувати.
Був у цьогорічному проекті ще й третій день. На День міста організатори зробили рівнянам подарунок, запросивши для концерту просто неба Катю Chilly, яка завдяки «Голосу країни» переживає другу творчу молодість. Послухати етно-«зірку» до міні-сцени на «Лебединці» прийшло чимало людей, а тому почути співачку у буквальному сенсі вдалося не всім. Річ у тім, що неординарна виконавиця працювала на вулиці у тихому, майже камерному стилі, і будь-який зайвий звук поза межами майданчика заважав чути голос. Хоча, саме це й дозволило створити унікальну атмосферу музичної медитації, гармонії з природою та з самим собою. Навіть дощ, який раптом почався, виглядав як спеціальний антураж для співачки та танцюристки, яка своєю пластикою ілюструвала композиції Каті.
Цьогоріч партнери фестивалю були традиційні — міська влада Рівного, Генеральне Консульство Республіки Польща в Луцьку, страхова компанії «PZU Україна», житлові комплекси «Басів Схил» і «Гармонія», «Кредобанк», компанія «Дікергофф Україна», Рівненське регіональне відділення Асоціації фахівців нерухомості України, ресторан грузинської кухні «Vinograd», ТМ «Вікнова» від групи компаній «Реноме» і транспортний партнер — «Кромберг енд Шуберт Україна».
