В Індії йому присвоїли звання «Золотий гуру», у Гвінеї — «Майстер вуду», в Китаї — «Майстер цигун і тай-цзи». Він їздить викладати до Кембриджу, його запрошують на різноманітні семінари в країни Європи.
Віктор Гаврилюк народився у Магаданській області в Росії, де його батьки, як політичні ув'язнені, перебували у сталінських таборах. Ще коли був зовсім малим, батьків амністували, і сім'я повернулась на Рівненщину, батьківщину матері. Нині п. Віктор мешкає у селі Мала Мощаниця Здолбунівського району. Він не має медичної освіти, та й цілителем себе не вважає. А про свої здібності дізнався випадково. - Понад 13 років я працював каскадером у державному цирку, — пригадує п. Віктор. — Мій приятель якось отримав перелом ноги. І поки їхала «швидка», я поклав руку на його зламану ногу. До цього він корчився від болю, а тут раптом заспокоївся і заснув. Я тоді не надав цьому значення, але приятель запам'ятав це. Зустрів якось його випадково багато років потому. І він розповів мені, що під моєю рукою йому перестало боліти, наче від анестезії. У кожної людини в житті буває доленосна зустріч. Для Гаврилюка такою стало знайомство з 14-річною дівчиною в Івано-Франківську у 90-х роках. Вона мала унікальну здібність — проводячи рукою перед людиною від голови до п'ят, вона, наче рентген, бачила, який орган хворий. З часом став її менеджером. Якось дівчина не змогла вийти на сцену, бо дуже виснажилася. І наказала зробити це Гаврилюку. Він зміг виступити і допомогти людям. Після цього сцени так і не залишив. Кожен цілитель, екстрасенс чи знахар має власний метод зцілення людей. Один використовує трави, другий — молитви і нашіптування, третій хоча би проводить рукою в повітрі вздовж тіла людини, як це робила вищезгадана дівчина. Яку ж методику використовує Гаврилюк? — Я нічого не роблю. Я просто говорю з людиною і їй стає легше, — зізнається п. Віктор. — Розмова може відбуватися не обов'язково при візуальному контакті, а й по телефону. Мені достатньо поговорити з людиною хвилину і я вже знаю, як їй допомогти. Наприклад, як у ситуації з Костею Попком — атовцем, який підірвався на міні. Волонтери розповіли, що у Дніпропетровську в лікарні імені Мечникова, де його прооперували, йому ніхто не дає шансів на життя. Я сказав по телефону «добре, почекаємо ранку». Я працював з ним на відстані цілу ніч, тримав його на цьому світі. Вже вранці він заговорив. Його перевели в Київ, де він зараз лікується. І в Києві я вже тричі повертав його з того світу. Потихеньку він викарабкується. Коли його переведуть у Рівненський госпіталь, я поставлю його на ноги. Гаврилюк зізнається, що не знає точної кількості людей, яким допоміг — їх десятки тисяч. Серед них і породілля, яка після короткої розмови з Гаврилюком по телефону за півгодини народила здорове немовля, і інваліди, які почали самі ходити і пізніше створили повноцінну сім'ю, і хронічні астматики, і онкохворі. Він зцілив власну дружину, яку колись привели до нього з обмотаними бинтом руками та діагнозом рак шкіри. Також серед його пацієнтів — відомий фотохудожник Олександр Майструк, який зараз повноцінно живе і працює, хоч і пересувається на милицях. Він може це робити насамперед завдяки Гаврилюку, адже колись його батькам лікарі сказали, що шансів у їхнього сина сидіти й ходити немає, і їм треба готуватися до найгіршого. Пацієнти описують свої відчуття від впливу цілителя як тепло, яке розтікається тілом і забирає біль. Сам цілитель спершу не знав, як саме він впливає на організм людини таким чином, що вона лікує себе сама. Каже, що він пробуджує в тілі приховані захисні механізми, які просто сплять. Щоправда, наукове пояснення він все ж отримав. Це відбувається на рівні стовбурової клітини, - каже п. Гаврилюк. — Такі є в кожної людини, і їхні можливості безмежні. Саме стовбурова клітина дає життя новим, тобто здатна регенерувати. Просто потрібно ці клітини активізувати шляхом відновлення їхньої природної вібрації, що я й роблю. Відбувається це на рівні енергетичних потоків. Вчені у Швейцарії довели, що в природі існують нітріни — мікрочастинки, які вивільняються назовні живим організмом. Нітрін у моєму випадку — це крапля, яка, падаючи на поверхню води, створює кола. Так мої нітріни впливають на людський організм, викликаючи вже згадані вібрації. Про методику Гаврилюка знають у Європі. Він має своїх учнів-послідовників. Та й власну методику удосконалював, вивчаючи в Індії мистецтво йоги, в Китаї — духовні практики цигун і тай-цзи, у Гвінеї — вуду. Віктор Гаврилюк розповідає, що зацікавленість європейців його методикою почалася випадково: — Перебуваючи якось у Варшаві, я побачив там поляка, який тримався за голову. Підійшов до нього та запитав, чи в нього болить голова. Він ствердно кивнув. Я пообіцяв, що йому зараз полегшає, і це сталося. Так ми й познайомилися. Вже незабаром для зустрічі зі мною почали збирати зали людей спершу в Польщі, а після допомоги одній француженці, якій паралізувало руку й ногу і яка знову змогла ними рухати, — й у Франції. Там мною зацікавилися представники ЮНЕСКО. Вони запропонували мені провести магнітно-резонансне дослідження і записати на плівку звуки, які, можливо, не чутні для людського вуха, але які я продукую в ході свого впливу на людину і які лікують її. На записі справді було чути звуки — потріскування, свистіння. Як пояснює п. Гаврилюк, в природі існує ультразвук, який людина не здатна почути або чує лише частково. Але певна послідовність ультразвукових частот викликає позитивні реакції в людському організмі. Він визначає цю послідовність — «пише програму». Таку програму у спеціальній лабораторії можна записати на диск. Як фон, щоб заглушити неприємні потріскування, цілитель обрав музику французького піаніста Жана-Мішеля Жара, від якого отримав відповідний дозвіл. А нещодавно й геніальний український піаніст з Канади Любомир Мельник теж дозволив йому створити на основі своїх мелодій реабілітаційні програми. Ці диски цілитель розповсюджує серед своїх «пацієнтів». Сьогодні їх слухають в Україні та за кордоном, вдома та в лікарнях, у тому числі у військових госпіталях. — Таких реабілітаційних програм під загальною назвою «Звукорезонансна фізична реабілітація. Система формування інтелекту» в мене безліч, - стверджує Віктор Гаврилюк. - Проте записувати усі їх на диски дуже дорого. Наразі на дисках маю три основних: «Майстер. Фізична реабілітація», «Молитва про здоров'я», «Здоров'я і довголіття». Це загальні програми, але на кожен організм вони впливають індивідуально. Проте «заряджати» таким чином я можу не тільки диски, а й кристали, наприклад, звичайнісінький базальт, змушуючи його вібрувати. Людині потрібно лише час від часу брати ці вібруючі кристали до рук. Також у планах — відкрити на Рівненщині Академію перспективного формування особистості. За 3-5 днів занять спеціалісти, яких ми навчатимемо, зможуть працювати з іншими людьми та допомагати їм.
