Про будівництво пішохідного переходу через залізничні колії в районі Басового Кута говорять у Рівному років з десять. Бо зараз і школярі, й дорослі, аби потрапити з вулиці Дворецької на Малорівненську, ходять через колії, де немає облаштованого переходу. Схоже, проект побудови тунелю під залізницею таки стане реальністю.
Переговори проводили з «Укрзалізницею», аби й вона грошей дала, адже у цьому місці поїзди створюють небезпеку для людей. І відомство в принципі не проти, погоджується взяти на себе половину витрат з будівництва. Уже й проект виготовили на спорудження підземного пішохідного тунелю, який з’єднає вулиці Дворецьку та Малорівненську. З міського бюджету за документацію уже заплачено 200 тисяч гривень. Аж раптом депутат міськради від цього округу Анатолій Чугуєвець заявив: не там має бути перехід. Бо він буде незручним для людей.
— За роки, протягом яких ми обговорюємо це питання з міською владою, під поїздами на цій ділянці загинула не одна людина, — каже Анатолій Чугуєвець. — Ми разом з мешканцями мікрорайону, батьками учнів школи №14 та прихожанами церкви визначили місце, де найбільш оптимально прокласти тунель. Проте управління капітального будівництва міськвиконкому, дослідивши це місце, вирішило трохи «пересунути» його. Уже виготовлено проект будівництва, за який з бюджету міста сплачено близько 200 тисяч гривень. На ньому тунель — метрів за 300 від стежки, якою люди звикли ходити через колії. У такому разі чи будуть люди ним користуватися, чи й далі ходитимуть навпростець, особливо коли йдеться про молодших школярів?
Анатолій Чугуєвець каже, що за нинішнім проектом тунель обійдеться у 18,39 мільйона гривень, 9 мільйонів з яких готове заплатити місто. Роботи планується провести у три етапи і завершити за 9 місяців, не припиняючи руху поїздів на цій ділянці. Тобто теоретично до кінця вже цього року перехід можна здати в експлуатацію. Проте пан депутат, уболіваючи за об’єкт, вважає, що документацію варто усе ж переробити, перемістивши тунель у зручне місце, і лише тоді починати будувати.
— УКБ не заперечує можливості коригування проектної документації за умови згоди міського голови Володимира Хомка, з яким я збираюся особисто обговорити це питання, та за умови виділення додаткових коштів на коригування, — продовжує пан Чугуєвець. — Я вважаю, що це треба робити негайно й не зволікати з самим будівництвом, бо чим більше часу минає, тим воно стає дорожчим. З іншого боку, залишити проект, як є, вважаю недоцільним, бо то буде марне витрачання коштів, адже люди все одно ходитимуть звичною дорогою. Це як доріжки в парках: розбивають, щоб було гарно, а люди потім ходять так, як їм зручно. Пізніше усе ж доводиться прокладати доріжки там, де ходять люди, а не там, де гарно.
Міський голова Володимир Хомко не відкидає можливості внесення змін у проект і перенесення тунелю в інше місце, більш зручне для пішоходів, відтак не називає конкретних строків реалізації цього проекту.
— Саме це місце для будівництва тунелю обрала залізниця, — каже пан Хомко. — Я маю зустрітися з представниками школи та церкви, і якщо люди скажуть, що його треба перенести, будемо переносити. Адже ідеться про безпеку дітей, і це найголовніше.
Олександра Скрипник.
