25 березня о 23.35 (!) Верховна Рада України, попри «хитання і неголосування» правих «опозиціонерів» з Блоку Юлії Тимошенко та «Нашої України», прийняла-таки «багатостраждальний» Закон про вибори народних депутатів на пропорційній основі. Такої «самовідданості» за нашими парламентарями не спостерігалось ще з часів відомої «конституційної ночі».
25 березня о 23.35 (!) Верховна Рада України, попри «хитання і неголосування» правих «опозиціонерів» з Блоку Юлії Тимошенко та «Нашої України», прийняла-таки «багатостраждальний» Закон про вибори народних депутатів на пропорційній основі. Такої «самовідданості» за нашими парламентарями не спостерігалось ще з часів відомої «конституційної ночі». Згідно з новим законом, ми (виборці) обиратимемо народних (наших, тобто) депутатів уже з 2006 року тільки за списками «від політичних партій в єдиному багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі». Це означає, що депутати-мажоритарники зникнуть як вид. А на їхнє місце до парламенту прийдуть лише партійці, котрі й посядуть усі 450 місць під прозорим куполом Ради. При цьому ввесь виборчий процес продовжуватиметься аж 120 днів (до сьогодні тривалість парламентських перегонів сягала лише 90 днів), а сама, власне, агітація 70 днів — стільки часу віднині необхідно, щоб українські політичні партії «переконували» нас у своїй «винятковості». Також збільшиться розмір грошової застави, необхідної для участі партій у виборах, з 255 тис. грн. (15 тис. неоподатковуваних мінімумів) до 512,5 тис. грн. (2,5 тис. мінімальних зарплат). І на додачу до цього — у день голосування виборці «волевиявлятимуться» на одну годину менше: не до 21.00, як раніше, а лише до 20.00. «Солоденькою пігулкою» для «електорату» на цьому фоні виглядає те, що в новому законі чітко «прописано», що урни для голосування мають бути виготовлені з «прозорого матеріалу»: кинув — і видно, як твій голос м’яко «опускається» на дно скриньки. Але головним нововведенням цього закону є, безумовно, зниження так званого «прохідного бар’єра» для партій і блоків. Відтак кожні 3 % громадян матимуть право бути представленими у парламенті «своєю» партією чи блоком (на минулих виборах ця цифра становила 4 %). Серед 255 депутатів, які проголосували за новий Закон про вибори, нема прізвищ соратників Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко. Хоча якщо абстрагуватися від їх «сьогоденних» політичних маневрів, то цей закон (саме у прийнятій редакції) для них, як ні для кого, є найбільш привабливим. Адже тепер «кандидатів у депутати може висувати партія, зареєстрована не пізніше, ніж за рік до дня виборів, або виборчий блок, якщо партії, що входять до нього, відповідають тій же умові». Отже, такі розкручені бренди, як «Наша Україна» та БЮТ, можуть повністю «приватизувати» увесь правий електорат. Але, видно, лідерам цих сил зараз зовсім не до раціональних роздумів — вони вважають, що конче необхідно показати свою «принциповість» напередодні прийняття політичної реформи. А потрібний їм закон і так проголосують «зрадники інтересів народу»: Компартія, соціалісти та більшість. Така позиція є, звичайно, вкрай «прагматичною», але дуже «змахує» на народну приказку: «Хочеться і рибку з»їсти, і …пообідати». Що ж, «кожному своє». Закон про вибори на пропорційній основі є безумовною перемогою лівих сил: КПУ та СПУ. Олександр Мороз сказав, що це «закон, за який ми боролися 8 років». Крім того, він «вколов» колишніх союзників з правого табору: — Ми одержали багато негативної інформації від тих, хто не хотів прийняття закону. Але мотиви цього не пов’язані зі змістом закону. Петро Симоненко теж не залишився осторонь і сказав, що під час засідання Верховної Ради «люди чули брехливу і брудну інформацію про Компартію». — Нас звинувачували ті, хто 12 років торгував інтересами народу України, — сказав Симоненко і додав: — Олігархи утворилися і базувалися на політиці Руху і нинішній «нашистів». Коментарі, як кажуть, зайві. Що ж, можна зазначити, що прийняття нового закону, загалом, є позитивним явищем для нашого суспільства і воно сприятиме (хоче цього хтось чи ні) запровадженню в Україні справді цивілізованих «правил гри» на політичному «ринку».
