Цьогоріч в НУВГП найбільше вступали, щоб вивчати комп'ютерні науки та інформаційні технології. Але його ректор Віктор Мошинський вважає, що такі традиційні раніше для університету спеціальності, як водна інженерія, мають перспективу.
Віктор Мошинський
Про підсумки вступної кампанії та перспективи НУВГП — в інтерв'ю ректора Віктора Мошинського.
— Наш університет був на перших місцях за кількістю поданих заяв на всі форми навчання — понад 14 тисяч. Більше було тільки у львівських вишах. Це не результат, звичайно, але показник. Порівняно з минулим роком ми справді набрали менше студентів. На державну форму навчання бакалаврату ми набрали 425 студентів, маючи 478 місць державного замовлення. На контракт цієї форми навчання зарахували 337 осіб. А ще ж є заочна форма та інтегрована.
Але спад — по всіх вишах. Причини зрозумілі. Перш за все, демографічна криза — цього року було мало випускників шкіл. А по-друге, вплинула нова система розподілу держзамовлення — система, за якою «місце йде за студентом». Через це усі периферійні навчальні заклади набрали студентів не на всі бюджетні місця. Від нас забрали документи і пішли в інші заклади небагато осіб. Але прогнозую, що незабаром розпочнеться процес відтоку студентів і від київських вишів. Будуть переводитися в інші університети, бо у Києві проживання дороге і умови гірші.
На мою думку, така система не зовсім правильна. Я виступаю за подвійну систему, яка б враховувала при вступі і думку абітурієнта, й інтереси держави.
— НУВГП розрахований на понад 2000 місць денної форми навчання бакалаврату, проте набрав менше 800 студентів…
— Заповнити весь ліцензійний обсяг — це мрія для всіх вишів, далека від реальності. Якби ми набрали значно більшу кількість студентів, аніж зазвичай, то мали б проблеми — не вистачило б викладачів. Наразі у нас демографічний спад, за декілька років кількість абітурієнтів збільшиться, й ми до цього часу підготуємо кадри.
— Цього року в НУВГП навчатимуться іноземні студенти?
— Вже 15 осіб подали документи — з Грузії, Лівії, Азербайджану. Є домовленість з Таджикистаном та Латинською Америкою, чекаємо восени на прибуття звідти студентів.
— Фінансово університет від недоборів не страждає?
— Я б сказав, що ситуація у нас стабільна. Ми відмовилися від централізованого опалення, перейшли на твердопаливну котельню і вже з початку року, хоча котельня працювала недовго, мали декілька мільйонів гривень економії. Вивільнені кошти зможемо використати на технічне переоснащення.
Цього року, порівняно з минулим, ми набрали більше студентів на контрактну форму навчання — десь на 60 осіб. Натомість менше — на заочній формі навчання, яка загалом має тенденцію до скорочення, попри те, що ціна навчання там значно нижча. Заочна форма втрачає популярність у всьому світі, бо все більше людей надають перевагу дистанційному навчанню, для якого потрібні лише комп'ютери і спеціальна програма. Україна поки що відстає у цьому напрямку. Якщо говорити про наш університет, то він переважно — технічний, а отримати технічну освіту дистанційно чи заочно складно. Тому наші студенти й орієнтуються на денну форму.
— На технічні спеціальності «водника», втім, чула багато нарікань, бо спосіб навчання та матеріальна база давно застарілі.
— Так, ми не встигаємо за розвитком, як і всі українські університети. Щоб придбати сучасне обладнання і зробити нові лабораторії, потрібні великі кошти. Наші польські партнери у Люблінській політехніці потратили, якщо не помиляюся, близько 300 млн. євро. За цю суму вони закрили тільки найнеобхідніші потреби університету у сучасному обладнанні. Фінансувала це все держава, на що ми поки не можемо розраховувати.
— Проте у нас є підприємства, які заявляють, що готові допомагати університету, надаючи зокрема, своє обладнання для навчання.
— Усі кафедри співпрацюють з підприємствами. Є навіть домовленості з деякими фірмами про те, що вони супроводжуватимуть наших студентів від початку навчання, аби після випуску ті йшли до них на роботу.
Але якщо говорити про сучасні верстати, які можуть виточувати деталі у трьох-чотирьох проекціях, металорізальне чи електронне обладнання, то потрібні значні інвестиційні проекти. У всьому світі інвестує у науку держава. Бо ті кошти, які ми заробляємо самі, — мізер.
— Хоч університет і називається «водного господарства та природокористування», але відповідні спеціальності, судячи з кількості поданих заяв, не цікавлять абітурієнтів.
— Цього року найбільше користувалися попитом комп'ютерні науки та інформаційні технології, цивільна та комп'ютерні інженерії, автомобільний транспорт, право, менеджмент, фінанси і банківська справа. Останніми роками все більшого попиту набирає агрономія.
Але ми плануємо серйозну реорганізацію закладу. Бо з'явились нові підходи до розуміння потреб водного господарства, водної інженерії. Потужно у всьому світі розвиваються гідротехнічне будівництво та гідроенергетика. Тому ці спеціальності стануть локомотивом, який потягне інші потрібні країні спеціальності водного господарства, як-от гідромеліорація. Випускники цих спеціальностей матимуть величезну перспективу після закінчення. Знаєте, що користуватиметься попитом незабаром? Опріснення морської води. Ми б хотіли запустити і таку спеціальність. Але чи підуть на неї абітурієнти? Не впевнений, тому держава має працювати над іміджем галузі, а у нас Держагентство водних ресурсів вже півтора року без керівника.
— У «водника» була ідея також навчати студентів гірничих спеціальностей, як правильно видобувати бурштин…
— Дуже слизьке питання. Навчати цього можна тільки після того, як у державі легалізують процес бурштинодобування.
