До отримання патенту на винахід колектив авторів намагався не говорити зайвого про свою роботу. Тепер, захищений авторським правом, доктор технічних наук Зіновій Маланчук з НУВГП розповів кореспонденту «РВ» про справжній прорив у науці.
— Рівняни вже давно потерпають від сусідства із сміттєзвалищами. Достатньо лишень пригадати кілька останніх пожеж на Рівненському сміттєзвалищі, під час яких обласний центр поринав у густий ядучий дим. Але навіть це не є головною загрозою від масивного скупчення сміття. Виділяється небезпечний метан, розповсюджуються хвороби, отруйні речовини потрапляють у ґрунтові води і надовго стають непридатними для використання великі земельні ділянки. Зростаючі потреби міста у захороненні сміття існуючими площами не задовольниш. І якщо вже говорити про глобальний рівень, утилізація сміття — чи не найважливіша проблема нашої планети. Суть нашого винаходу полягає в тому, що використовуючи відходи виробництва базальту — туфи, можна робити сміттєзвалища безпечними, а через деякий час — і придатними для подальшого використання, наприклад, як зони відпочинку, лісові насадження, парки тощо. На винахід нас наштовхнула сама унікальна природа Рівненщини — таких туфів, як у нас, немає ніде в Європі. У той же час туфи володіють адсорбційною (поглинаючою) здатністю, тобто можуть «зв’язати» і шкідливий аміак, і метан, припинити викиди отруйних речовин у навколишнє середовище. І це все при тому, що сьогодні туфи практично не використовуються, а вважаються… промисловими відходами. Роками мільйони тонн цієї сировини лежать у відвалах. Тобто достатньо накрити шаром туфів існуюче сміттєзвалище, щоб законсервувати його без шкоди для природи. Для діючих сміттєзвалищ пропонується періодично пошарово покривати туфом. Колектив авторів винаходу, до якого входжу я, доктор наук Анатолій Рокочинський, кандидат наук Руслан Жомерук, перший заступник міського голови Рівного Олексій Хмилецький, керівник облводгоспу Віктор Терещенко, сподівається на те, що новий спосіб утилізації сміття (значно дешевший і екологічно чистіший, ніж закупівля чи будівництво дорогих сміттєспалювальних заводів) знайде застосування. До речі, якщо читачам це цікаво, то винагороди навіть після впровадження винаходу автори не отримають — не передбачено це. Однак для нас найголовніше, щоб запропонований нами метод чимскоріше почав використовуватись. Природа нам недбальства не вибачить. Та і мені, як мешканцю Рівного, не хочеться з острахом чекати нової пожежі на сміттєзвалищі. Відразу ж після отримання патенту нас почали просто-таки атакувати з пропозиціями про співпрацю іноземні компанії. Я ледве встигаю відповідати на усі запити електронною поштою. Приємно, що й Академія наук України зацікавилася винаходом, і, що найголовніше, міська влада Рівного та обласна адміністрація готові допомогти із застосуванням наукової розробки у нас. Так, ми готуємо документацію для Рівненської міськради, готові до співпраці комунальні служби Костополя і Кузнецовська. Отож сподіваюся, що наступного року мешканці обласного центру будуть убезпечені від діоксину, що виділяється при згорянні сміття.
