«Твого чоловіка до мене ведуть вже ангели»
До інформації про провидицю, яка начебто мешкає у сусідньому з моїм рідним селі, спочатку я поставилася скептично, вирішивши, що такі розповіді — просто чергова вигадка людей, спраглих за дивом. Однак коли про її передбачення розповіла близький друг моєї родини, людина з вищою освітою і тверезим розумом, — у своїх висновках завагалася. Недавно у цієї людини під загрозою перебувало життя невістки. У неї були дуже складні пологи і лікарі не давали надії на життя. Свекруха подумки молилася: «Боже, я ладна віддати частину свого життя, аби лиш невістка вижила, бо що я буду робити з такою маленькою дитиною?!». На щастя, невістка одужала, але невдовзі прийшла друга біда: інсульт розбив чоловіка, він перебував у комі. Нещасна жінка не знала, що робити і, за порадою знайомих, звернулася до Надії. «Чи виживе мій чоловік? — питала вона. — І чи не можу я продовжити йому життя, віддавши свої роки?». Надія, яка не могла нічого знати про невістку жінки, ставши на молитву, здивувала її фразою: «Ти вже віддала частину свого життя і не зможеш більше цього зробити. А твого чоловіка вже ведуть до мене під руки ангели». Через кілька днів її чоловіка не стало.
Звісно, все це можна вважати звичайним збігом обставин. Однак чомусь вони збігалися і в інших людей, які зверталися до Надії.
Майдан у період революції прикрашали… аури-кульки
Сама провидиця не може пояснити, яким чином відбувається процес пророкування чи передбачення, хоча зовні він досить простий. Жінка стає на коліна й довго молиться. Потім швидко-швидко промовляє слова, начебто від імені Бога, причому фрази зрозумілою, рідною нам мовою чергуються з фразами іноземною мовою, яка нагадує чи то давньоєврейську, чи то якусь іншу. Завчити наперед таку скоромовку, в якій уривки фраз зрозумілою нам мовою виявляються пов’язаними між собою, було б непросто. Надія говорить, що вона особисто не знає нічого про майбутнє людини, просто через неї говорить Бог, і сказаного її устами вона не запам’ятовує.
— Записувати цей процес на диктофон пробувала одна жінка, яка зацікавилася мною, — розповідає Надія. — На підставі моїх слів збирається видати книгу. До речі, я співпрацюю й з іншими людьми, які мають незвичайні здібності. Так, у мене в Києві є знайома, яка вміє зняти з допомогою фотоапарата ауру людини. Вона фотографувала Майдан Незалежності у Києві під час помаранчевих подій. І знаєте, який вигляд він мав? Повітря над майданом було заповнене безліччю прозорих кульок. Ця жінка працює з наукою. Я теж не відкидаю науки. Адже це мудрість Божа. Правда, людина собі присвоює славу творця, хоч він її у наукових відкриттях не відпускає далі, ніж це потрібно.
— А як ви ставитеся до ворожок, екстрасенсів? Вони ж теж прогнозують майбутнє, а релігія, як відомо, забороняє до них звертатися.
— Людині дозволено йти туди, куди її веде розум. Ворожби ж як такої не існує, просто є люди, які мають якусь частину дару. Щоправда, нерідко користуються ним задля власного збагачення.
В Україну ще повертатимуться ті, що виїхали
Надія ходить до православної церкви. Правда, прийшла до віри не зразу. Близько 20 років тому в неї померла мама, і вона довго не могла заспокоїтися. Кинулася на пошуки духовного. Через кілька років Надія виявила у себе незвичайний дар. Пригадуючи той момент, каже, що здивувала всіх, перейшовши мимоволі під час молитви на не зрозумілу нікому, навіть самій собі, мову. Відтоді усе й почалося. Тепер до неї йдуть щодня, причому не тільки прості люди, а й ті, що займають високі посади у районі. Через відвідувачів жінка навіть не має коли займатися господарством. А воно чималеньке: шестеро свиней, корова, птиця. Ходити біля цього всього доводиться чоловіку Надії. І добре, що він і четверо їхніх дорослих синів розуміють і підтримують свою дружину і матір. Надія каже, що її не виснажують постійні відвідувачі, навпаки, вона отримує від цього радість. Адже робити добро — угодна Богу справа.
Надія каже, що не може сказати про погане, що має трапитися з людиною. Хоча і добро, і зло, пояснює жінка, — від Бога. А через зло, послане людині, він її випробовує і дає відчути погане, щоб вона цінувала хороше.
— Ні сатани, ні диявола не існує, — вважає Надія. — Це все просто наші падіння душі. Гріхи ж знищуються тоді, коли ми прощаємо інших. Недарма ж є заповідь: «Возлюби ближнього, як самого себе», і в молитві говориться: «Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Коли ми прощаємо, нас Бог теж прощає.
— А чи можна змінити долю?
— Ні. Тому даремно казати п’яниці чи наркоману, щоб він розкаявся і залишив згубну звичку. Долю можна змінити лише, якщо на це буде воля Божа.
— Ви можете дати відповіді щодо майбутнього конкретних людей, а про цілу державу, наприклад, про нашу, можете щось сказати?
— Під час помаранчевої революції, коли я разом з іншими односельцями молилася за те, щоб не було війни, мені було сказано Богом, хто буде Президентом держави, і це справдилося. Щодо майбутнього України можу сказати, що вона буде дуже багатою державою і сюди ще повертатимуться ті, хто виїхав звідси у пошуках кращої долі.
— А коли це буде?
— Я не можу сказати більше, ніж мені дано.
