Виявилось, що зерно на асфальті, яке з українських вантажівок, що стоять на кордоні, висипали днями польські страйкарі, належить естонській компанії, філія якої знаходиться в Дубні.
Дмитро Соломчук, народний депутат, член Комітету з питань аграрної та земельної політики, так прокоментував цю ситуацію на кордоні:
— Це було зерно естонської компанії, філія якої знаходиться в Дубні. Ця компанія купує зерно у місцевих фермерів та доправляє його на переробку. Вже точно відомо, що те зерно, над яким познущалися польські протестувальники, було придбано у фермера з Львівщини. Це зерно перевозили в Естонію. Твердження тих людей, які зараз блокують кордон, є неправдивими — більшість зерна з України не залишається в Польщі, а йде через цю країну транзитом.
Більше того, через Польщу їде невелика частина зерна. Основні зернові потоки йдуть через Румунію та Угорщину. Якщо якесь українське зерно було вивантажено у Польщі, то це уже питання до польських правоохоронців, бо вони мають контролювати процес транзиту.
Щодо українського зерна, яке, зрізавши замки на вантажівках, висипали страйкарі на асфальт, то впевнений, що жодний польський фермер не підтримує такі дії. Той, хто збирає врожай у полі, ніколи так не вчинить. Це була провокація, щоб посварити українців з поляками.
Раніше були страйки польських фермерів, які перекривали місцеві дороги. Такі дії не схвалювали самі поляки, яким було некомфортно пересуватися. Тоді польські фермери змогли отримати додаткових 100 мільйонів євро дотацій від уряду. Цього разу кордон блокують, щоб не виконувати нові екологічні стандарти Європейського Союзу щодо тваринництва та вирощування продукції. Всі ці акції протесту потрібні для того, щоб випросити в уряду більше дотацій. Українське зерно тут ні до чого, воно абсолютно не могло «вбити» польський ринок, як це стверджують протестувальники. Наше зерно тут стало лише політичним заручником.
Вважаю, що польська влада має знайти винних, хто так вчинив з українським зерном. Вони мають понести за це відповідальність. Так буде по-чесному.
Нагадаю, що Україна закуповує чимало сільгосппродукції польського виробництва. Однак наші фермери ніколи через це не страйкували та не перекривали кордон. Якщо польські фермери хочуть чергових дотацій від свого уряду та Європейського Союзу, то хай страйкують у Варшаві та Брюсселі. Бо незрозуміло, до чого тут український кордон і чому мають страждати фермери з Львівщини та Рівненщини.
Наведу приклад. На Гощанщині діє велике фермерське господарство «Дедденс Агро», яке займається вирощуванням органічної продукції. Фермер Віктор Щербачук має контракти винятково з Німеччиною, куди возить свою продукцію вантажівками. Йому треба швидко доставити продукцію до замовника, а його автомобілі стоять на кордоні по 30–40 днів. Цей простій коштує додаткових коштів. Ось вам і прямий збиток, який впливає на те, що у фермерів не вистачає коштів на погашення кредитів та купівлю насіння на посівну.
Богдан СЛОНЕЦЬ.
