У СІЧНІ відоме американське видавництво «Саймон і Шустер» випустило книгу Енн Герхарт «Досконала дружина», яка розповідає про життя й діяльність Лаури Буш.
Авторка була спеціальним кореспондентом «Вашингтон пост», акредитованим у Білому домі для висвітлення діяльності першої леді, і в цій ролі супроводжувала пані Буш у численних поїздках по США і закордонних країнах, відвідувала заходи, які проводилися в резиденції президента. Ніхто в США не зробив з першої леді стільки інтерв’ю, як Герхарт. Настільки близький контакт із дружиною президента дозволив авторці пізнати реальну жінку, що приховується за маскою першої леді США.
У серйозній сазі про життя Лаури Буш є кілька несподіваних одкровень. Ось одне з них (стор. 105-106):
«Під час передвиборчої кампанії 2000 року, в останні місяці літа, дистанція між Бушем і Гором скоротилася. Віце-президент одержав настільки важливу для нього підтримку під час з’їзду демократів, і хвиля безнадійності захлеснула табір губернатора Буша. Він усе частіше й частіше затинався. «Буш збився з цілі, і в такий невдалий час», — констатував у вересні Девід Грегорі з NBC. Майже все літо Лаура проводила власну кампанію. Радники Буша дійшли висновку, що вона має бути поруч, інакше Джордж стає надто нервовим. Лаура й сама прийняла таке рішення, стежачи за виступами чоловіка по телевізору.
«Вона дуже добре його відчуває, — сказав Марко Маккінон, піар-радник з Астона, що часто бував на борту літака під час кампанії. — Вона перша помічає неполадки на «субмарині», коли та опускається надто низько».
Щойно Лаура знову опинилася на борту літака Буша, як Маккінон негайно вловив різницю. Пізніше він відзначив: «Її присутність принесла йому спокій і ясність. Він був більш радісним, розкутим , зосередженим…, а без неї тинявся по всьому літаку».
В її присутності він міг грати у свою улюблену гру. Гра полягала от у чому. Лаура намагалася читати книгу, а Джордж — домогтися її уваги з допомогою пестливих імен. «Буші, — і тикав Лауру пальцем. — Буші, — і знову тикав, — Буші… — і тикав дружину доти, доки вона роздратовано і питально не підводила голову. «Що, Джорджі?» — промовляла вона, Буш у відповідь морозив якусь дурницю. Вона поверталася до читання, і все знову повторювалося.
Іншого разу він жартував, що з’їв занадто багато смаженого під час передвиборчого заходу в Західному Техасі й що йому доведеться голосно пустити вітри. «Ні, не пустиш»,— сказала дружина. «О, так, пущу», — відповідав він із широчезною посмішкою.
«Він був як заведена дитина, але, зважаючи на все, відчував потребу в таких витівках — для розрядки й концентрації уваги на черговому мітингу і в черговому штаті»,— резюмує журналістка.
