Серпневий ажіотаж у тихих дитсадківських двориках встиг стати звичайним явищем для незалежної України. Уже не перший рік жителям великих міст доводиться «стовбити» місце в дитсадку свого району як мінімум за два роки до відправлення дитини в колектив. У селах же ситуація з централізованим вихованням підростаючого покоління вже давно катастрофічна — як правило, діти там йдуть у перший клас, так і не дочекавшись своєї черги в дошкільній установі.
Бебі-бум як НП За даними МОН, 44% дітей у віці від 1 року до 6 років не мають нині можливості ходити в дитсадок. При цьому в сільській місцевості тільки 33% малюків можуть розраховувати на місце в садку, у той час як до 1991 року ця цифра сягала 90%. Сьогодні в Україні понад 106 тис. дошкільнят стоять «у черзі» на виховання. Причина проста — у кожному селі, містечку і мегаполісі знайдуться садки, що «потребують капремонту» або «непридатні для цільового використання». Але набагато більше таких, де давно і міцно засіли найрізноманітніші і часом несподівані організації: від комерційних фірм до державних установ. Зараз будувати нові садки просто нікому — потерпілим від кризи будівельним компаніям держава дозволила не піклуватися про інфраструктуру навколо новобудов, які ці компанії будують. Сама по собі підбадьорююча і довгоочікувана статистика, що свідчить про бебі-бум, що спалахнув в останні роки в Україні, виявилася головним болем для молодих батьків і чиновників з Міносвіти. Особливо гостро проблема постала в нинішньому році, коли МОН намірилося негайно наблизити країну до європейських стандартів, зобов’язавши всіх дітей 5-річного віку одержувати дошкільну освіту. Результат — цілком «ринковий»: різкий стрибок попиту на дитсадківські послуги і дефіцит місць у дошкільних установах відразу викликав негайне зростання неофіційних розцінок у цій сфері.
Перша карта Шостого липня Верховна Рада України прийняла зміни в Закон «Про освіту», затвердивши 11-річну систему середньої освіти, а разом з нею — обов’язкову дошкільну освіту. Головним лобістом такого рішення став міністр освіти Дмитро Табачник, який пояснює, що «охоплення населення дошкільною освітою з 5-річного віку законодавчо впроваджене у США і переважній більшості країн Європи». Утім, МОН не примушує батьків віддавати своїх 5-річних чад у дитсадок на повний день. Табачник роз’яснив, що мова йде саме про підготовку малюків до школи, тобто їхнє обов’язкове впровадження в колектив і спілкування з ровесниками. Ну і заодно — про навчання в процесі розвиваючих ігор, які повинні давати дітям базові навички рахування, читання і психологічно готувати їх до навчання в середній школі. МОН пропонує батькам обирати між дитсадками, які можна відвідувати всього 2 години на день, «нульовими» класами в школах або заняттями з особистими гувернерами. Головне — одержати цю дошкільну освіту, після завершення курсу якої малюки тепер повинні будуть мати своєрідний «диплом». У МОН його назвали психолого-педагогічною картою. Планується, що в документі вихователі дитсадкових груп будуть залишати рекомендації вчителям майбутнього школяра, інформуючи їх про його здібності і психологічні особливості. Чиновники свідчать: такі програми дошкільної освіти існують у більшості країн Європи. Щоб охопити державною опікою 7% дошкільнят (за статистикою 93% 5-річних громадян країни відвідують дитячі дошкільні установи), Табачник планує в найближчому майбутньому створювати освітні округи, що поєднають дитсадківське виховання із середньою освітою, а також виселяти орендарів з приміщень дитсадків.
Через травми — до парти Тим часом, усе ті ж статистичні дані свідчать про те, що благі наміри МОН можуть викликати різке підвищення рівня корупції в системі дошкільної освіти і численні психологічні травми в дітей, змушених цілими днями «навчатися спілкуванню» у перенаселених дитсадківських групах. З одного боку, у переважній кількості шкіл від 6-річного малюка при вступі вимагають складати відразу кілька «іспитів» — дитина в цьому віці вже зобов’язана швидко читати, знати рахунок до 10, демонструвати логічне мислення, достатній рівень загальної ерудиції, уміти виразно розповісти про себе і власну родину. Тому багато батьків без міністерських підказок намагаються зробити все, щоб їхні діти змогли відповідати очікуванням суворих вчителів початкової школи. З іншого боку, садки переповнені, а неофіційні розцінки на зарахування дитини в групу стрімко зростають. Стартовий (неофіційний) внесок за вступ дитини в дитсадок зріс у середньому вдвічі: наприклад, якщо торік у Києві він становив від 300 до 800 грн. (залежно від престижності закладу), то нині батьки, які бажають пристроїти нащадків у дитсадки в центральних районах столиці, готові викласти від 1 до 1,5 тис. грн. І, як правило, подібний ажіотаж обумовлюється тим, що батьки жертвують якістю заради самого факту зарахування дитини в групу. Нині МОН розробляє концепцію державної цільової програми на період до 2017 року, де прописуються шляхи забезпечення дітей дошкільною освітою, а також положення про дитсадки сімейного типу. Губернатори і мери, у свою чергу, урочисто присягаються виселяти комерційні фірми з перепрофільованих і орендованих будівель колишніх дитсадків і ударними темпами будувати нові садки.
