З польського фестивалю-конкурсу у місті Сопот повернувся рівненський гурт "Ot Vinta". Для читачів молодшого покоління пояснюємо — такою популярністю, як нині користується Євробачення, у 70-80-х роках у Радянському Союзі користувався саме цей фестиваль. Перемогами на ньому пишалися багато "зірок" тогочасної естради — від Алли Пугачової до Йосипа Кобзона та Льва Лещенка. Після відродження цього року фестивалю до участі від України оргкомітет запросив саме рівнян. Лідер колективу Юрій Журавель і досі дивується: "За що?".
Справа в тому, що критерієм відбору представників 15 країн-учасниць була найбільша кількість проданих дисків. І коли оргкомітет почав моніторити українських виконавців, виявилось, що такими досягненнями у нас можуть похвалитися хіба що Вєрка Сердючка і тому подібні. Такий виконавець організаторам не підходив, тому вони вирішили запросити найбільшого гастролера європейськими фестивалями. Безумовний лідер у цьому плані "Гайдамаки" переживали на момент відбору не найкращі часи (гурт фактично складався заново), тому свій вибір зупинили на "Ot Vinta". Коли рівняни вже у Сопоті на прес-конференції чули, як, наприклад, француз хвалився сімома мільйонами проданих дисків, їм залишалось лише посміхатися: "А у нас трохи менше". І пошепки додавати: "На шість мільйонів дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч". Юрій Журавель зізнається, що на фестивалі такого організаційного рівня він з хлопцями ще не був. Власне, організацією фесту займаються польські телеканали, тому за якістю картинки він не поступався тому самому Євробаченню. Конкурс рівняни не виграли (хоча вони й не знали, що їдуть саме для участі у змаганні), але, як каже фронтмен колективу, отримали гарну пресу та багато позитивних відгуків. Співати їм довелося одну пісню, обрали "У мене між ногами "Україна"". Назва спочатку збентежила керівника проекту, який, дізнавшись, що мова йде про велосипед, почав з посмішкою згадувати, як у дитинстві теж мав такого "ровера". А оскільки виступ відбувався у Сопоті 24 серпня, на прес-конференції Журавель нескромно підняв увесь зал на ноги і хлопці заспівали Гімн України. — Весь фестиваль ми були такими собі "фріками", постійно дуріли, нас усюди завдяки костюмам і "козобасу" було помітно, — згадує Юрій Журавель. — Навіть вважали фаворитами конкурсу. Незважаючи на це, перед виходом я особисто дуже нервував, навіть на губній гармошці ледь не почав грати з іншого боку. Але все вийшло добре. В Україні настільки потужних фестивалів немає, ті ж самі "Таврійські ігри" у найкращі часи навіть в порівняння не йдуть. Особисто нам фестиваль дав багато нових контактів, думаю, запрошень у Європу тепер побільшає.
