Протягом останніх тижнів у Рівному жваво обговорюється підвищення тарифів на проїзд та перспектива впровадження так званого е-квитка. Мабуть, нема рівнянина, якого так чи інакше не торкалася б ця тема. До обговорення долучилися небайдужі представники громадськості, а міський голова висловив позицію влади. Ініціаторами цих дискусій стали перевізники Рівного та їхній представник Валентин Демчук. Хто такі "перевізники Рівного" і що ними керує, крім бажання отримати прибутки, ми вирішили запитати у Валентина Демчука.
Валентин Демчук
— Вже стало традиційним словосполучення "перевізники Рівного", але мало хто з рівнян знає про існування громадської організації, яку ви очолюєте.
— Наша громадська організація "Союз перевізників України" створена за ініціативою перевізників восьми областей України. Зараз до організації входять перевізники таких міст: Рівне, Черкаси, Умань, Суми, Кривий Ріг, Луцьк, Чернігів, Тернопіль, Львів, Київ. Звичайно, активність її членів у різних містах неоднакова, проте, як бачите, географія діяльності достатньо широка.
— Не знаю, як у інших містах, а пасажири Рівного найбільше нарікають на роботу водіїв маршрутних автобусів...
— Погоджуюсь, ці нарікання небезпідставні. Але в багатьох випадках вони є надуманими. Де перевізники беруть водіїв? На Марсі? Шукають тих, хто курить і слухає шансон? Ні! Водій — один із нас. Ви бачили п'яних пасажирів у маршрутці? А я, працюючи водієм, бачив. Вам траплялась молодь, яка ріже сидіння і відриває спинки? Мені — так. Ви бачили, як не поступаються місцем старшим людям і ніхто в салоні не робить зауважень? Водій — це теж рівнянин.
Проте наша організація багато працює, щоб покращити і поведінку, і зовнішній вигляд водіїв — зараз обговорюємо запровадження форми єдиного зразка для водіїв. Однак це робота довготривала, і швидких результатів очікувати не варто. Плануємо створити базу водіїв, уже скоро можна буде телефонувати зі скаргами на гарячу лінію "СПУ".
— Ви працювали водієм маршрутки, тож займаєтесь справою, яку знаєте.
— Так, займаюся справою, яку знаю "від і до". Я б сказав: знаю, звідки в маршрутки колеса ростуть. Я і водієм був, і перевізником: в мене також працювали водії. Мені відомо, скільки коштують запчастини, пально-мастильні матеріали, ремонт, скільки пасажирів на різних маршрутах, як поводяться даішники на дорозі. Якщо треба, я й власноруч можу ремонтувати автомобіль. Десять років я був перевізником і уже 9 років займаюся громадською діяльністю в цій сфері.
— У вас є професійна освіта?
— Ні. Я закінчив Санкт-Петербурзький електротехнічний університет за спеціальністю "інженер електронної техніки". В галузь перевезень потрапив у 90-х — саме тоді розпочалися маршрутні перевезення. Як і багато чого іншого. Можливості тоді у всіх були приблизно однакові. Тільки хтось пив пиво і дивився телевізор, а хтось ризикнув і відкрив магазин, перукарню чи купив маршрутку. І заробив на будинок, лексус чи навколосвітню подорож. І зараз той, хто сидів вдома, дорікає?
— А чому покинули цей бізнес, адже він був прибутковим?
— Одного дня я зрозумів, що перевізник безправний перед свавіллям чиновників. На той час у Рівному не було жодної організації, яка б захищала права перевізників. Був 2005 рік, нещодавно відбулася Помаранчева революція. Хотілося змінити себе і країну. Я покинув бізнес, зайнявся громадською діяльністю, в тому числі боротьбою з корупцією в органах влади і в контролюючих органах. Я активно долучаюся до написання галузевих законів, як представник громадськості беру участь у засіданнях і круглих столах в Міністерстві інфраструктури, є членом робочих груп з внесення змін в чинне законодавство. Також я є співавтором десятка правопросвітницьких брошур та буклетів для водіїв і перевізників, серед них: "Водії та ДАІ. Правові аспекти взаємовідносин"; "Антиполіцай — або інструкція по виживанню на дорозі", "Довідник з безпеки дорожнього руху".
— Отже, ваша діяльність спрямована на захист прав перевізників?
— Це тільки один з напрямів моєї діяльності та діяльності членів "СПУ". Ми всі маємо активну громадянську позицію. Так, під час Революції Гідності перевізники всієї України безкоштовно возили людей на Майдан і звідти. Підприємці, що є членами нашої організації, допомагали не лише організаційно, а й коштами і особистою участю. Ми й зараз не стоїмо осторонь подій в Україні. Так, перевізники Рівного купили 10 автобусів для потреб АТО. Не раз збирали матеріальну допомогу, запасні частини до автомобілів та різну техніку, їздили в зону АТО. Ми просто не звикли широко це афішувати. Але саме тому нам добре зрозуміло, за що ми боремося — за можливість працювати згідно з законом, за можливість надавати послуги на європейському рівні й не платити хабарів.
