Одразу дві «зірки» українського шоу-бізнесу минулих вихідних гостювали у Рівному. Кузьма Скрябін у п’ятницю відкривав один з музичних магазинів на ринку «Андріївський», разом презентуючи триб’ют гурту «Через чужі окуляри», а ввечері поїхав у «Лагуну». А у клубі «Гавана» суботнім вечором гостювали музиканти гурту «Друга ріка», гітарист Сергій Біліченко та соліст Валерій Харчишин. Лідер популярного гурту протягом вечора роздавав автографи, фотографувався з усіма бажаючими й, звісно, заспівав, щоправда, всього лише п’ять пісень. А потім пояснив, чому.
— Я сьогодні приїхав не як Валерій Харчишин з сольною програмою, просто мене вперше запросили як гостя клубу. Я погодився, тим більше, що був недалеко звідси, у рідному Житомирі. Хоча у нас у гурті демократія, кожен має право робити, що хоче, звісно, в рамках встановлених групою правил. Віктор Скуратовський знімає відеокліпи, Шура Гера пише музику та аранжування для інших виконавців. Якщо людина хоче реалізуватися і у неї це виходить, причому не в час основної роботи групи, я це тільки вітаю. По-перше, це додатковий заробіток, а по-друге, це додаткова реалізація — може, у колективі їм чогось не вистачає. Я вважаю, якщо забороняти це робити — гурт розвалиться. Таких прикладів безліч. Можна згадати будь-яку групу, і я скажу, що вона через такі проблеми змінила один-два склади. Я такого не хочу. Це гурт не імені Валерія Харчишина, а група «Друга ріка», де кожен займає своє місце і кожен робить те, що може. — А якщо подібна ситуація виникне — «Друга ріка» зможе існувати іншим складом? — Я навіть боюся про це думати. Тому чіткої відповіді у мене немає. Я думаю, справжня «Друга ріка» може існувати тільки у нинішньому вигляді, або принаймні щоб залишився її кістяк, люди, які її створювали — я, гітарист Віктор Скуратовський і басист Олександр Барановський. Хоча без нашого барабанщика нам було б важко. І без Шури теж… Він увійшов у колектив, як ніж у масло, без нього наш звук був значно біднішим. — А чим гурт зараз живе — більше корпоративними вечірками чи сольними великими виступами? — Український шоу-бізнес відчуває значну проблему з великими концертними майданчиками. Приємно виступати не для того, щоб розважати людей у проміжках між тим, коли вони їдять і випивають. Подібних концертів, на жаль, багато, але, з іншого боку — це основний прибуток музиканта. А гроші потрібні для розкрутки альбомів, запису дисків, зйомки кліпів і так далі. «Корпоративок» у нас багато, а якщо якась велика сцена — то це на честь або всеукраїнського, або міського свята. Для глядача все безплатно, а це тільки на шкоду шоу-бізнесу. З одного боку — це можливість виступити перед широкою аудиторією, теж заробити, але публіку це розслабляє — вона вже не захоче платити гроші за концерт, якщо музиканта можна побачити безплатно. — Гурту «Друга ріка» свого часу, мабуть, пощастило грати на «розігріві» лідера легендарних «Depech Mode» Дейва Гехена. Враження пам’ятаєш? — Для нас це не був «розігрів». Звісно, завдання було «розігріти» публіку перед виконавцем. Але для нас це була своєрідна сходинка до успіху. І навіть не сходинка, а точка, дійшовши до якої, ми позбулися якогось юнацького фанатизму. Гехен виявився звичайною людиною, може так само сфальшивити на виступі. Я відчув якийсь спокій і натхнення, коли поспілкувався з ним після концерту — зрозумів, що музика — це інтернаціональний продукт, і люди, які її роблять, багато в чому схожі. Не пафосний, не нахабний, він не вибігав на сцену, коли ми переграли п’ять хвилин, а з задоволенням слухав нас за лаштунками. А ось техніки працюють за годинником — розігрів завершився, значить треба йти виймати шнурки, відключати інструменти. Коли звукорежисер Дейва почув, що ми звучимо нібито непогано, він одразу прибрав звук — так добре перед зіркою звучати не можна.
