Не всі абітурієнти несуть свої документи до українських навчальних закладів. Лише на Рівненщині кількасот потенційних студентів поступатимуть у закордонні університети, а з України на навчання за кордон щороку виїжджає більше 18 тис. молодих людей. Є три види навчання за кордоном, доступних українцям. Перш за все, це здобуття кваліфікаційних рівнів бакалавра та (або) магістра, коли українські абітурієнти одразу їдуть навчатися за кордон. Другий вид — стажування, на яке відправляють українські виші. Третій — це коли українські студенти насамперед їдуть працювати, а у вільний час вивчають іноземну мову та готуються до вступу у виш тієї країни, де працюють. По що і чому рівненські студенти їдуть за кордон, розповідають представники рівненських ВНЗ, освітніх центрів та самі студенти.
Олеся Матушевська, голова Центру європейської освіти: — Ми співпрацюємо із польськими та англійськими вишами, проте більший попит мають польські, оскільки навчання в них набагато дешевше. Щороку понад сотня рівненських школярів приходить до нас із проханням допомогти їм підібрати навчальний заклад. Для того, аби зорієнтувати дітей та їхніх батьків, ми двічі на сезон організовуємо освітні тури у Польщу. Щоразу зголошується поїхати приблизно десять осіб. Половина з них обирає згодом польський університет. Рівненщина, до речі, в лідерах за кількістю студентів, які їдуть навчатися за кордон. Найбільше цікавляться економічними спеціальностями, всім, що пов'язане із бізнесом. Серед закладів, які мають найбільшу популярність, Ягеллонський та Варшавський університети. Вікторія Смолінська, виконавчий директор проекту "Освіта без кордонів": — Навчання за кордоном зовсім інше, спрямоване здебільшого на практичний рівень. Там є змога отримати прикладну освіту, яка може бути недоступна в українських закладах. Окрім того, за кордоном студенти вивчають мінімум дві іноземних мови: польську, до прикладу, та англійську. Деякі предмети у польських вишах читають англійською, а багато викладачів співпрацюють і з англійськими вищими школами. Тож виходить, що за набагато меншу плату студент у Польщі отримує освіту, рівну британській. Деякі польські виші, а з ними ми співпрацюємо найбільше, мають домовленості з англійськими і в результаті студент отримує два дипломи — польський та англійський. Їх, до речі, не потрібно нострифікувати в Україні. Після навчання приблизно 50% випускників лишається за кордоном. Хто продовжує навчання, хто знаходить роботу, а дехто й одружується. Та й в Україну після навчання за кордоном повертаються зовсім інші люди — у них ширший світогляд, вони мають свіжі ідеї, можуть вирішити певні проблеми. Григорій Сапсай, проректор з науково-педагогічної роботи НУВГП: — У нас є п'ять міжнародних проектів. У цілому на стажування за кордон щороку їде до 120 наших студентів. Натомість лише за 2012 рік нас відвідали 80 іноземних фахівців та студентів. Найчастіше наші студенти їдуть на стажування у Польщу, США та Болгарію. Ми вважаємо, що, перш за все, головну роль відіграє при цьому живе спілкування, а вже потім обмін науковими знаннями, адже головне — партнерство. Коли наші студенти знають іншу мову, вони можуть працювати на рівних із іноземцями. Едуард Балашов, керівник відділу міжнародного співробітництва НУ "Острозька академія": — Цьогоріч від нашого закладу на стажування за кордон поїхало 205 студентів. Можна сказати, що кожен десятий наш випускник побував на навчанні в іноземному ВНЗ. Ми співпрацюємо із 25 університетами, особливо польськими, французькими, канадськими та американськими. Загалом стажування триває два-три тижні, а якщо програма пов'язана з волонтерством, то три місяці. Перш за все, у таких поїздках важливий досвід мовного спілкування, окрім того, відбувається культурний обмін. Та й усі витрати беруть на себе або виші, або благодійні фонди. Катерина Мельник, студентка НУ "ОА": — Минулого року від Острозької академії я три місяці займалася волонтерською діяльністю у Канаді. Наша група складалася із 18 осіб: навпіл канадців і українців. Спершу ми працювали в Україні, а вже потім у Канаді. Там я, так би мовити, стала з ніг на голову. По-перше, зник страх говорити іноземною, зробити помилку, по-друге, розширився світогляд. Я можу відверто заявити, що повернулася зі зміненими поглядами на багато речей. Окрім того, з'явилося шалене бажання подорожувати. Нині я закінчила четвертий курс, проте вступати в магістратуру в Україні не поспішаю. Беру приватні уроки німецької і уже у вересні відправлюся до Німеччини. На рік. Програма Au pair, в якій вирішила взяти участь, дозволяє жити у німецькій родині на правах старшої сестри. У місяць я отримуватиму 260 євро, працюючи у будинку не більше 30 годин на тиждень. При цьому сім'я повинна оплатити мені мовні курси і надати місяць оплачуваної відпустки, що дасть можливість подорожувати Європою. Після того, як я пробуду там рік і вивчу мову, зможу здати мовні тести і набравши необхідний рівень, вступити до їхнього вишу на перший курс (наш диплом бакалавра вони не приймають). Зрештою, навіть якщо я провалю мовний тест, з допомогою Червоного Хреста я зможу прожити у Німеччині ще один, соціальний рік. Повертатися в Україну я не хочу.
