Георгій Яремчук та Володимир Шекель з села Більчаки Березнівського району збирали у лісі гриби і розмовляли про життя. Спільних тем було в них достатньо, адже обидва мали «барвисті» біографії. Яремчук був двічі судимим — за розбій та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого. Він не відсидів у колонії всі вісім років, які йому «відміряв» суд, у квітні 2004 був умовно-достроково звільнений. Шекель також двічі в колонії побував, і обидва рази — за злісне хуліганство.
Під час «тихого полювання» Володимир поскаржився односельчанину, що його знайомий Іван, з яким посварився, не тільки побив його, а ще й пилкою носа порізав: — Обіцяв дати мені 150 гривень на лікування та передумав, досі грошей чекаю. — І не дасть, — запевнив його Георгій. — Я його знаю, як облупленого. Ми колись разом людину вбили, я взяв провину на себе, так ця паскуда ні разу до мене не приїхала, ні передачі не передала. Не думав, що він буде таким невдячним. Назбиравши грибів, чоловіки обміняли їх на горілку. Коли розпивали разом пляшку, Георгій запропонував провчити Івана. Відкладати розправу на інший день не стали. Близько десятої вечора пішли у село Дерманка Корецького району — напередодні Іван мав необережність розповісти, що допомагатиме жінці з цього села та її родичу викосити траву і в них ночуватиме. Іван справді туди прийшов. Жінка, побачивши на його обличчі сліди від побоїв, запитала, що сталось. — Та мене Яремчук днями побив, — відповів той. Тоді жінка не надала значення цьому, адже причин, через які можуть побитися чоловіки, є вдосталь. А тим часом її помічнику вже Яремчук з Шекелем «винесли смертний «вирок». …Була майже 23 година, та в будинку, куди прийшли Георгій і Володимир, ще не спали, там горіло світло. Постукали, і господиня спершу завагалась, чи відчиняти. Та Іван хоча й впізнав голоси чоловіків, що були за дверима, наказав, щоб вона відчинила. — Вони мене вже били, отож не робитимуть цього знову, — заспокоїв господиню гість. Та він помилився. В руках Яремчука була «монтировка», у Шекеля — штахетина. Іван в цей час лежав на дивані, щойно він піднявся, як отримав сильний удар штахетиною по ногах. Коли Яремчук витягнув з кишені ножа, родич господині, який це побачив, втік з оселі. Він побоявся, що і його можуть вбити, тож стежив за подіями через шибку. Екзекуція Івана тривала хвилин двадцять. Георгій згодом, виправдовуючись, скаже, що погано пам’ятає перебіг подій, не заперечуватиме, що міг вдарити Івана, проте вперто стверджуватиме, що вбивати його не хотів. А тим часом свідок бачив, як закривавлене тіло жертви чоловіки підняли з підлоги і посадили на диван. Господиня помешкання мовчала — вона заклякла від жаху, спостерігаючи за діями п’яних чоловіків. — Йому вже вистачить, він і так дійде, — сказав Шекель Яремчуку, й убивці пішли з дому. За висновком судово-медичної експертизи смерть Івана настала від ушкодження спинного мозку, який стався внаслідок перелому зчленування між шийним та грудним відділами хребта. Йому переламали ребра, і так били, що розірвалась печінка. — Георгія Яремчука засуджено на довічне позбавлення волі, Володимира Шекеля — на 14 років позбавлення волі, — повідомила «РВ» Світлана Корчак з прокуратури Рівенської області, яка була державним обвинувачем на цьому процесі.
