У Рівне сусіди привезли своєрідну нарізку з оперет, театралізовано-музичне дійство «Бал у стилі…», комедію з рекламною приставкою «еротична» «Між небом та землею» та масштабну дитячу казку «Дюймовочка».
Власне, житомирський театр також має назву «музично-драматичний», хоча, на відміну від рівненського, музична частина там має великі традиції, а відповідно — й високий рівень майстерності. Але спільного у житомирян і рівнян багато. Зокрема, народний артист і провідний актор театру Анатолій Гурський на початку кар’єри працював у Рівному. Він так і говорить, що не може без сліз дивитись на стару фотографію на стіні з вистави «Циганка Аза», де він грає головну роль. А ще в обох театрах йде декілька вистав, поставлених за одними й тими ж творами.
Художній керівник Житомирського театру Наталія Тімошкіна наголошує, що і вони, і рівняни свідомо намагаються показувати глядачам ті постановки, які публіка знає у місцевому виконанні:
— Наприклад, і «Суперники», і «Дуже проста історія» (під назвою «Божі тварі». — Авт.) йдуть у нас. Але рівненський та житомирський варіанти — це різні вистави. Адже сама драматургія — це лише література. А ось режисерське прочитання — це вже театр. Крім того, показ уже знайомих глядачу вистав — це своєрідне театральне його виховання, щоб він побачив саме різницю у трактуванні.
Сам виїзд на гастролі актори та режисери називають ледь не подвигом. Зокрема, до приходу нинішнього директора Наталії Ростової, з її слів, житомирський театр 17 років не виїздив з міста.
— Нам важко десь гастролювати, адже ми не встигаємо за подорожчанням бензину, — говорить п. Ростова. — Але ж ми хочемо показувати масштабні постановки, які вивозити в інші міста також дуже складно. Про комерційний успіх не говоримо, оскільки сама можливість поїхати на гастролі — це вже для нас успіх.
Свою, житомирську публіку тамтешні «слуги Мельпомени» хвалять і кажуть, що глядач готовий заповнювати зали незалежно від того, комедійну чи музичну постановку приготував театр.
— Немає значення, якого жанру вистава, — запевняє директор театру. — Якщо вона поставлена якісно, професійно та цікаво для глядача — вона обов’язково продасться. Ось ми робили прем’єру вистави Карло Гоцці «Король-Олень», який разом з тим є найдорожчим нашим проектом. Так у нас вперше за багато років черги у касах стояли!
