Рік тому Спільна українсько-чеська змішана торгова палата запропонувала випускникам Рівенського медичного коледжу та працівникам лікарень роботу в Чехії. Тоді, коли все змальовувалось у райдужних кольорах, мало хто здогадувався, що несе їм насправді обіцяна високооплачувана робота за спеціальністю.
У березні минулого року в Рівенський медичний коледж приїхала делегація з Чехії на чолі з президентом торгової палати Ладиславом Вольфом, щоб розповісти про всі принади роботи в їхній країні. Говорили про гарантії працевлаштування, адже програма схвалена на рівні міністерств праці обох країн, про зарплатню, яка не рівня нашій — медсестра там отримує не менше 350 доларів. Такі перспективи зацікавили багатьох випускників та їхніх батьків. Умови лише дві — знання мови і попередня плата за посередництво торговій палаті в сумі 330 у.о. Мову почали вчити одразу ж, гроші також заплатили без зволікань, але в зазначений день, а саме 17 травня минулого року, ніхто нікуди не поїхав — термін ввесь час переносився. І лише у травні вже цього року перша група медиків з шести рівнян і чотирьох ужгородців поїхала до Чехії. Представник торгової палати в Україні, радник її президента Василь Мельничук каже, що причиною такого зволікання став випадок, що трапився з чехами під час їхнього березневого візиту — в Рівному в них вкрали новенький автомобіль «Шкода». Враження від України у лікарів Плзенської лікарні залишились, м’яко кажучи, не найкращими, тому мати справу з українцями вони не захотіли, відмовившись надавати роботу. Отож на другий день свого перебування в містечку Румбург перша група українських медиків поїхала на «нострфікацію» — підтвердження диплома та іспит з чеської мови. Але жоден українець цих іспитів не склав. Молодих людей завезли в гуртожиток і залишили проїдати гроші, дані батьками, пообіцявши через тиждень влаштувати новий іспит. Він відбувся через місяць — іспит склали лише четверо рівенських. Проте й їм Ладислав Вольф відповідні підтверджуючі документи не дав — нібито їх ще треба завірити в Празі. На цьому й розійшлися. Видзвонити президента торгової палати українці не можуть, влаштуватися на роботу теж — немає документів. Добре, що назустріч пішла адміністрація лікарні, котра дозволила ходити в лікарню, спостерігати за роботою лікарів, вчити терміни — вони, знаючи про високий рівень наших медичних працівників, зацікавлені в співпраці. А тим, кому іспит не підкорився, знайшли роботу. Хлопцям, наприклад запропонували прибирати сміття. Проте ця робота тривала недовго, оскільки українці стали нелегалами, про що дізналась поліція. Нещодавно п’ятеро медиків-невдах повернулися в рідні краї. Дізнавшись про реальний стан справ щодо «працевлаштування» в лікарнях, майже всі батьки молодих людей, що тільки збирались їхати, тепер відмовились. За словами батьків, представник палати Василь Мельничук відмовляється повністю повертати гроші тим, хто їхати вже не хоче, хоча згідно з контрактом повинен це зробити. Позитивний момент у цій історії хіба що один — декілька молодих медсестер та акушерів залишаться на батьківщині й будуть лікувати українців, а не італійців, чехів чи португальців.
