Тихо і цілком непомітно для творчої "тусовки" міста в Рівне приїхав американський художник з ім'ям, яке нічого нікому не скаже. Натомість, цей художник — двічі володар найпрестижніших американської та британської телевізійних премій "Emmi" та "Bafta", один з найуспішніших лос-анджелеських художників, засновник цілого напряму в сучасному мистецтві. Ще цікавіше, що цей американець Гарі Бейзмен — наш земляк, точніше, його батьки родом з Костополя та Березного. Митець вирішив на власні очі побачити "землю предків".
Якщо в Рівному художник зупинився лише проїздом, то у Львові у нього була творча зустріч з тамтешніми митцями, він прочитав лекцію для 200 глядачів. З Україною Гарі Бейзмена знайомили львівські художники-ілюстратори, оскільки він і відомий насамперед як ілюстратор — працював з такими медіа-гігантами, як "Esquire", "Forbes", "The Los Angeles Times", "The New York Times", "Rolling Stone", "Time", "The Washington Post" та ін. Експозиції Бейзмена паралельно працюють у Мілані та Аргентині. Його авторський стиль називають "загробним світом Діснея" — з відомою студією художник також співпрацював, за що, власне, й отримував престижні теленагороди. За основу автор бере схожі на класичні анімаційні образи, проте "обробляє" їх відповідно до сучасної поп-арт естетики, додаючи похмурості, іноді навіть "кривавості". Хоча у спілкуванні митець цілком адекватний і приємний — він говорить, що приїхав в Україну "подихати повітрям, яким дихали мої батьки та діди". — Єдине, що я знав про це місце — це те, що розповідали батьки, — говорить Гарі Бейзмен. — Коли я був маленький, батьки мені казали, що я з Польщі, адже коли вони тут мешкали, це була Польща. Я народився і виріс в Лос-Анджелесі і прожив там все життя. Мама ж була з Костополя, а батько з Березного. Коли прийшли німці, батько вже розумів, що вони робитимуть з євреями, тому вони втекли з міста у ліс, приєднавшись до радянських партизанів. Коли я народився, ця земля була частиною СРСР, і відвідати її можливості не було. Взагалі, батьки оберігали мене від минулого, хоча у дитинстві мама готувала борщ, млинці. Батько ніколи не вчив мене української, польської, ідишу. Він навмисно це робив, адже хотів, щоб я зрозумів, що тут можна стати ким завгодно. Батько привчав мене до того, що я — громадянин Америки і у мене може бути своя американська мрія. У вас я хотів побачити місця, де батько народився — я відчув, що сім'ї це потрібно, адже після того як батько помер, я став хранителем сімейних традицій. У мене було бажання приїхати, походити по тій землі, скуштувати їжу, яку їли батьки, отримати власне уявлення про цю частину світу нашої родини. З іншого боку, мені як митцю було цікаво приїхати сюди, щоб встановити нові творчі зв'язки, поспілкуватись з іншими художниками, попрацювати в місцевих університетах. Для мене пошуки минулого не настільки мають значення, як майбутнє. Минуле залишається в минулому, а для мене важливі мої майбутні творчі пошуки та відкриття. Серед кількох записників з малюнками та пачок з олівцями у Бейзмена є російськомовна книжка з творами Володимира Леніна. Політики у цьому, як пояснює художник, немає: — Я довгий час займаюся тим, що розмальовую старі книжки, вдихаючи у них нове життя. Я купив багато старих видань в Росії, Німеччині, Лос-Анджелесі. Тут же мені випадково потрапила до рук книга Леніна, хоча, звісно, читати російською я не вмію.
