Була дев’ята година вечора. Узбіччям дороги поблизу Здолбунова йшов худорлявий хлопчик. Мимо на великій швидкості мчали автомобілі, проте нікому з водіїв не спало на думку зупинитися, щоб дізнатися у хлопчика, чи не потрібна йому допомога. На дитину звернули увагу працівники ДАІ, які патрулювали у той вечір. З Мізоча до місця їхньої зустрічі 12-річний хлопчик пройшов 18 кілометрів.
— Я звернув увагу на те, що хлопчик був одягнутий не по погоді — у легкий шкільний піджачок, футболку та літні капці, — розповідає старший інспектор ДПС Олександр Косинський.— Посадив хлопчика в авто та пригостив бутербродом. Після нетривалої розмови з Володимиром, саме так звали хлопчика, дізнався, що він втік від бабусі, з якою проживає у селі Мізоч Здолбунівського ройону. Увесь цей час жінка бігала по селу та зі сльозами на очах шукала маленького втікача. Як з’ясувалося пізніше, хлопчик зі своїм товаришем без дозволу бабусі зайшов у хату, де вони грали на комп’ютері, і жінка насварилась за це. — Мій чоловік його вдарив, — розповість згодом Неля Іванівна, бабуся хлопчика. — Онук розсердився та втік. Бабуся розповіла, що Володя — хороший хлопець, але дуже сумує за батьками, які зараз перебувають на заробітках у столиці. Вони забрали із собою двох менших дітей, а Володимира залишили з бабусею. І це вже не перший випадок, що Володя втікає з дому. У школі про нього кажуть лише хороше, адже добре вчиться. — Коли мені повідомили, що Володимир знайшовся, я була дуже щасливою, — каже Неля Іванівна — Вибігла на дорогу зустрічати машину. Я дякувала Богу та бажала здоров’я працівникам ДАІ, які мені його повернули.
