Вулиця конфліктів

2163 0

Ми у соцмережах:

Вулиця конфліктів

Не встигли розгорітися пристрасті навколо конфлікту між сотнею торгівців з вулиці Базарної і міською владою, яка після закриття вищезгаданої вулиці на реконструкцію запропонувала підприємцям підшукати собі інші місця для торгівлі, як виникло чергове непорозуміння. Щоправда, цього разу воно стосувалося «Ринку квітів», який знаходиться в підземному переході поблизу вулиці Базарної. На відміну від попереднього випадку, непорозуміння було не таке масове і більше скидалося на особисті амбіції однієї людини, ніж позицію цілої групи торгівців. Днями в редакцію завітав місцевий підприємець Сергій Чайка, який вже кілька років поспіль торгує в цьому переході, і поскаржився на те, що власник ринку не дає йому спокійно працювати.

Сергій Чайка, приватний підприємець: — В 1999 році міська влада прийняла рішення віддати в оренду підземний перехід приватному підприємцю Ярославу Ткачуку для того, щоб він там за власний кошт впорядкував територію і створив нормальні умови роботи для вуличних торгівців. Ми, відверто кажучи, сприйняли це без особливого ентузіазму. Ну, посудіть самі, зміна місця торгівлі завжди неминуче б’є по рівню прибутків базарників, адже коли вони тривалий час працюють на одному місці, у них вже з’являється своя клієнтура. Тут же довелося починати все з нуля. Втім, ми не стали заперечувати, підкорилися міській владі, сподіваючись на краще, і пішли торгувати у перехід. Майже рік, незважаючи на невисокий рівень ринкового збору і орендної плати, ми працювали фактично собі у збиток, а люди, які на той час ще не звикли до такого виду «підземної торгівлі», просто обминали наші кіоски. Приблизно через рік торгівля почала потроху налагоджуватися. Тоді пан Ткачук зібрав усіх підприємців, які працювали на його ринку, і поставив вимогу: або ми заплатимо йому кожен по три тисячі доларів за свої кіоски і продовжимо там торгувати, або він виставить нас на вулицю. Коли ж я нагадав йому про те, що саме ми маємо першочергове право на ті місця, він почав погрожувати судом. Після того проти нас почалися репресії. Спочатку він переуклав з нами договори не на один рік, як це було раніше, а лише на місяць. Потім підвищив орендну плату. А мені він взагалі запропонував звільнити кіоск, пояснивши тим, що він йому потрібен для власних потреб. Тоді я відмовився виконати його вимогу і ніби на тому все закінчилося. А недавно почали поширюватися чутки про те, що наш перехід закриють на реконструкцію, після якої пан Ткачук ще з якимось підприємцем планує його викупити, а нас після того звідти просто попросять. Ярослав Ткачук, власник «Ринку квітів»: — Закиди про те, що ніби я з кимось збираюся придбати підземний перехід, мене, м’яко кажучи, просто дивують. Підземний перехід є власністю міста і вважається стратегічним об’єктом, який ніхто не продасть. Інша річ, що в 1999 році після того, як був укладений договір про оренду тієї території з Рівенським міським шляхово-експлуатаційним управлінням, на балансі якого він перебуває, мені дозволили відкрити там «Ринок квітів». Але перед тим я зобов’язався за власний кошт його відремонтувати і надалі утримувати. Якщо пригадати той жахливий стан, в якому перебував перехід до відкриття ринку, то питання про затрачену мною кількість власних коштів на його реконструкцію, на відновлення освітлення, на роботи з відкачування води, що підтоплювала перехід, загальні ремонтні роботи та роботи з облаштування кіосків, буде просто недоречним. Незважаючи на це, я завжди виставляв рівень орендної плати таким, який був би по кишені будь-якому моєму підприємцю. За декілька останніх років роботи ринку загальна орендна плата, яка включає і ринковий збір, піднялася лише до 100 гривень, і то не з моєї ініціативи, а через загальне підвищення ставок ринкового збору, збільшення мінімальної заробітної платні та зростання рівня затрат, пов’язаних з утриманням підземного переходу. Крім того, він у мене не єдиний. Ще один такий самий ринок квітів я маю біля Центрального універмагу. Таким чином, якщо до 2000 року в мене не було орендної плати за територію, яку я винаймаю в підземних переходах, бо реконструював їх за власний кошт, то вже більше п’яти років поспіль згідно з умовами договору я її сплачую щомісяця. Загалом, завдяки моїм двом переходам, до міського бюджету справляється ринкового збору, плати за патенти та орендної плати більше ста тисяч гривень щорічно. Крім того, я їх повністю утримую. Щодо умов помісячного укладення договорів оренди з моїми підприємцями, в яких мене дехто звинувачує, то це зовсім не суперечить закону. Крім того, у свій час була необхідність щомісячного контролю патентів. Тому такий підхід значно спрощував систему перевірки. Загалом, якщо бути відвертим, укладення договорів не є обов’язковою умовою для того, щоб вільно займатися підприємницькою діяльністю. Тому роздування проблеми навколо цього питання є просто необгрунтованим. А ті, хто мають іншу думку з цього приводу, завжди можуть довести її у судовому порядку. Так само я вважаю необгрунтованими звинувачення на мою адресу в тому, що я, мовляв, зі своїх підприємців вимагав по три тисячі доларів за те, щоб вони і надалі продовжували торгувати у мене в переході. Все було зовсім не так. Я просто запропонував підприємцям, у яких є бажання і змога, придбати свої кіоски. До речі, троє з них погодилися на пропозицію, і тепер вони платять тільки за комунальні послуги.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також