Міжнародний фестиваль «Я і гітара» — один з тих культурних «старожилів» Рівного, який створювався й існує досі під гордою вивіскою «студентський фестиваль». Ще з кінця вісімдесятих він презентує творчість українських і неукраїнських студентів. «Я і гітара» тоді був дітищем педінституту, але приблизно у той же час другий гігант — Інститут інженерів водного господарства створив свій проект — «Шалантух», який мав інше спрямування — гумористичне. «Я і гітара» насамперед шукав саме музичні таланти, розквіт цього пошуку, так само як розквіт гумору та сатири, припав на початок і середину дев’яностих. У 2006 році жоден із навчальних закладів знищувати знані в місті проекти, на щастя, не збирається, хоча стає очевидним, що фестивалі старі і фестивалі нові — це дві великі різниці.
Міжнародний фестиваль «Я і гітара» — один з тих культурних «старожилів» Рівного, який створювався й існує досі під гордою вивіскою «студентський фестиваль». Ще з кінця вісімдесятих він презентує творчість українських і неукраїнських студентів. «Я і гітара» тоді був дітищем педінституту, але приблизно у той же час другий гігант — Інститут інженерів водного господарства створив свій проект — «Шалантух», який мав інше спрямування — гумористичне. «Я і гітара» насамперед шукав саме музичні таланти, розквіт цього пошуку, так само як розквіт гумору та сатири, припав на початок і середину дев’яностих. У 2006 році жоден із навчальних закладів знищувати знані в місті проекти, на щастя, не збирається, хоча стає очевидним, що фестивалі старі і фестивалі нові — це дві великі різниці. Якщо «Шалантух» тільки відбудеться з 8 по 11 листопада, то «Я і гітара» вже відзвучав. Сталося це після перерви у два роки. Організатори вирішили зробити попередній відбір учасників, щоб, за словами голови журі, декана художньо-педагогічного факультету РДГУ Миколи Корейчука, підняти виконавський рівень. Внаслідок цього на фестиваль потрапили переважно студенти НУВГП і РДГУ, трохи їх розбавили Кіровоградський педагогічний університет, який представляло аж п’ять учасників, по одному учаснику було від Одеси, Києва, Луцька та Умані, загалом 26 творчих одиниць. Різницю між фестивалем двадцятирічної давнини (те, що проекту виповнюється саме 20 років, згадував, мабуть, тільки член журі, переможець дебютної «Гітари» Юрій Поліщук) показав ще один «суддя», викладач кафедри естрадної музики Інституту мистецтв Юрій Стасюк, напрочуд цікаво та віртуозно зігравши на гітарі якусь інструментальну річ. Цьогорічні конкурсанти нічого подібного робити не могли, їх увага вже не зосереджувалася на якості та оригінальності гітарної гри та поетичності віршів, а саме це, як згадує Юрій Поліщук, було основою перших фестивалів. Сьогодні «Я і гітара» наближається до формату рок-фестивалю, недарма конкурсантам дозволили використовувати електричні інструменти, хоча завжди це було заборонено, максимум — акустична гітара з п’єзо-елементами замість мікрофона. Зараз же все виглядає так — спочатку грає «важкий» гурт, після якого на традиційній для «Гітари» блакитній табуретці щось із народного репертуару тихенько співатиме хлопець у білій сорочці. Учасники намагаються не вразити своєю майстерністю, а скоріше, або розсмішити (гурт «Без двадцяти одинадцята» НУВГП), або здивувати якимись оригінальними варіантами відомих пісень (кіровоградський «Живой звук» у складі балалайки, баяна, ударних і гітар перероблюють «хіт» «Мед Хедс» — «Надія є»). Очевидно, такий «вінегрет» не вражає журі, яке вирішує гран-прі не присуджувати. Першу премію між собою розділили кіровоградець Євген Скрипник і колектив РДГУ «Miss Tery».
