Магістрат міжвоєнного Рівного знаходився приблизно на місці сучасного майдану Незалежності, а тоді — на вулиці 3 Травня. Він тричі міняв свою адресу. Спочатку магістрат розміщувався на вулиці 13-ї Дивізії, 7, пізніше — на вулиці 3 Травня, 46 і остаточно — на вулиці 3 Травня, 64. У 1920-1930-ті почергово містом керували президенти Володимир Боярський, Станіслав Вовк, Кароль Балінський та ін.
Структура магістрату складалася, як і тепер, з відділів, а ті — з секторів. Було чотири відділи: президіальний (із секторами — секретаріат, персональний, юридичний, канцелярія); адміністративний (із секторами — загальний, евіденції (інформації) та контролю руху населення, військовий, карно-адміністративний та суспільної безпеки); фінансовий (із секторами — бюджет та контроль, податковий); господарчо-технічний (сектори — будівельний, будівельна інспекція, дорожній, землевпорядний, господарчий).
Найбільший дохід — від видобування каміння
Головна міська установа досліджувала та складала статистичні звіти про те, що давало поштовх для розвитку міста, виділяла галузі господарства, які приносили найбільший дохід, а значить, найбільший податок до місцевого бюджету. Станом на 1 січня 1928 року кількість населення Рівного становила 75000 осіб, загальна кількість житлових будинків — 3547, магазинів — 2820.
У тому ж 1928 році, за даними Рівненського магістрату, найбільший дохід місту давало видобування каміння — 66817 злотих, податок від виробництва будівельних матеріалів становив 32141 злотий, виробництво цементу — 14951 злотий, трохи менше — дерево, пісок, залізо і навіть електротехнічні вироби.
Та й плани магістрату були наполеонівські:
1. Будівництво міського водогону;
2. Виділення земельної ділянки під закладення міського парку;
3. Осушування боліт у районі замку Любомирських;
4. Опрацювання проекту спортивного стадіону;
5. Проектування та побудова двох міських семикласних шкіл;
6. Закладення культових закладів, каплиць і цвинтарів;
7. Брукування вулиць, тротуарів, побудова мостів, електричних черг, автобусних ліній;
8. Будівництво сучасної бійні, для якої вже закуплено відповідне спорядження та виділена земельна ділянка;
Облаштування приміщення магістрату, державних та військових закладів.
У документі за 1928 рік, який називається «Реферат з історії та розвитку міста Рівне», вказано, що на наступну п’ятирічку міська влада запланувала будівництво міського шпиталю, нічних будинків та ін. А міський бюджет Рівного на 1932-1933 роки, ухвалений міською управою, в доходах і видатках становив вже аж 2 млн. 241 тис. 654 злотих. На виробництво йшло 1 млн. 691 тис. 758 злотих, на соціальну сферу — 46217 злотих, разом — 3 млн. 979 тис. 629 злотих. На одного мешканця міста припадав комунальний податок в розмірі 19,15% від прибутку. Тобто все більше коштів вкладалося в розвиток міста.
Податки рівняни сплачували неохоче
Ще одна стаття доходу в міський бюджет — стягнення податків. Податки рівняни сплачували неохоче, тому при магістраті було запроваджено посаду податкового контролера. Місто уявно було поділено на 11 районів, і за кожен з них відповідав так званий секвестор — судовий виконавець. Такі дії влади дали результат. За 1928 рік було стягнуто податків на суму 320 тис. злотих, у тому числі грошей, які раніше вважалися прихованими.
Суттєво було змінено стягнення податків з роботи популярних тоді кінотеатрів. Згідно з новими правилами стягнення податків, брався одноразовий щорічний податок в сумі 35 тисяч злотих, а не як раніше — від суми проданих квитків. Для міста це був великий плюс, тому що в минулому 1927 році від продажу квитків було отримано всього 15 тис. злотих. Інші видовища обкладали податком з продажу квитків.
Міський базар мав сталий податок у розмірі 10800 злотих.
Пріоритети — вода і електрика
Наприкінці 1920-х років до Рівного приєдналися приміські території Грабника, Цегельні та частина ділянки на вулиці Дубенській, села Тютьковичі, Басів Кут і Дворець. Загалом територія міста становила 331 гектар. У цей же період для розвитку міста держава виділила інвестиційну квоту в сумі 280 тисяч доларів.
Першочерговим було будівництво сучасної бійні з холодильником та фабрикою з виробництва штучного льоду, бо стара не відповідала вимогам гігієни і технічно була застарілою. Ціна питання — 3 млн. злотих на період будівництва, яке мало тривати три роки.
Міська електростанція, побудована ще в 1913-1914 роках, була пошкоджена в період першої світової війни більшовицькими військами (так у документі), і впродовж трьох років рівняни не мали можливості користуватися електроенергією. Тому постало питання відбудови у Рівному міської електростанції на базі електровні князів Любомирських. У 1925 році магістрат добудував ще один генератор на півтори сотні кіловат та відновив і удосконалив існуючі електричні агрегати. Побудова нової станції потребувала 2 млн. 300 тис. злотих і також розрахована була на три роки. В бюджеті Рівного на 1928-1929 роки вказана сума 765 тис. злотих на рік будівництва електростанції.
Ще одне важливе завдання — вода для населення. Магістрат вважав, що основною умовою гігієни і здоров'я рівнян є якісна вода, тому приступив до будівництва міського водогону та каналізації. Відомому польському професору-гідрологу Варшавської політехніки К. Помяновському було поставлено завдання розробити детальний план і прорахувати кошторис мережі водогону. Початок будівництва був запланований в районі Басового Кута, де в той час існували джерела дуже смачної та чистої води.
За планами будівництва, головна артерія водогону пролягла по вулиці Галлера до вулиці 3 Травня. Головний водозбірник знаходився в районі Грабника, за в’язницею. В тому ж 1928 році планувалося закладення водогону на вул. 3 Травня від головної помпи до вул. Міцкевича. До цього часу працювала помпа при залізничному переїзді, забезпечуючи водою більшу частину міста.
Досить енергійно міський уряд приступив до вкладання бруківки на вулицях Рівного. Темпи були такими: за 1921 рік — 750 кв. м; за 1922 — 1350 кв. м; за 1923 — 1746 кв. м; за 1924 — 9840 кв. м; за 1925 — 17466 кв. м; за 1926 — 8449 кв. м; за 1927 — 2464 кв. м; за 1928 рік — 12000 кв. м хідників Рівного. Загалом — 54065 кв. м! На брукування та будівництво стічної системи було використано 226912 злотих.
Завдяки магістратові оновила свій технічний склад рівненська пожежна станція. Для покращення її роботи було закуплено два бочкових пожежних автомобілі за 30 тис. злотих. Вони ж мали бути задіяні для поливання вулиць влітку.
Про міський стадіон і фізичне виховання
Робота з молоддю в цей період була на особливому рахунку. Магістрат висуває фізичне виховання дітей та молоді на перший план і тільки за 1928 рік виділяє на спорт 12 тис. злотих. «Місто обмежене у спортивних майданчиках при дитячих організаціях та школах. Магістрат готовий до будівництва міського стадіону, який, крім футбольного поля, матиме бігову доріжку і циклодром, великі та малі трибуни, спеціальний дашок над трибуною та спеціальні приміщення для усіх спортивних товариств Рівного. Для стадіону буде закуплено найновіше спортивне обладнання, для чого уже виділено 80 тис. злотих!» — повідомлялося у рефераті про історію та розвиток міста за 1928 рік.
В тому ж році було започатковано проектування плавального басейну міського пляжу в Басовому Куті.
Магістрат розподіляв і державні кошти, так званої субвенції, між закладами шкільної освіти. До прикладу, І та ІІ приватні школи отримували по 500 злотих, найбільше — Державна гімназія ім. Сінкевича — 1600 злотих, найменше — Українська гімназія — 400 злотих, Російська гімназія та школа «Тарбут» — по 500 злотих. Разом — 4000 злотих.
І бідним — допомога
В галузі суспільної опіки над бідним населенням міста магістрат прорахував розмір грошової допомоги та організував Станцію опіки над матір'ю та дитиною, де було впроваджено роздачу спеціальних молочних сумішей та обов’язкове щеплення діток.
На період шкільних канікул магістрат запроваджував літні табори для бідної молоді та школярів, завбачливо розділивши їх на християнські та юдейські групи.
Головна міська державна установа тоді зробила розрахунки субвенцій для благодійних товариств, які існували в ті роки. Сучасні рівняни мають знати, що міська влада за Польщі частково фінансувала доброчинні організації суспільної опіки: Будинок старців юдейського походження отримав 9000 злотих; Товариство опіки над сиротами — 14500 злотих; Римо-католицьке товариство доброчинності — 6000 злотих; Російське товариство доброчинності — 3600 злотих; Товариство Лінас Хацедек — 4500 злотих; Товариство Лінас Хацедек Воля — 2400 злотих; Єврейське товариство доброчинності А.С. Оrchim — 3000 злотих; Спілка інвалідів у Рівному — 1200 злотих.
Субвенцію — «Просвіті», свиню — Будинку старців, а Давиду Розенку — квиток додому
Долучали до архіву держустанови документи, які тепер можна назвати унікальними. Наприклад, Рівненська «Просвіта», що припинила свою діяльність у 1929 році, отримала субвенцію магістрату міста в сумі 5800 злотих, передала її на рахунки Української гімназії в Рівному та Української приватної початкової школи в Рівному, по 4000 та 1800 — відповідно. Підписали документ голова Товариства «Просвіта» Р. Ільчук, директор Української гімназії Федір Пекарський, голова батьківського комітету Полікарп Бульба, голова Товариства «Союз українок» С. Томкович, голова Українського літературно-мистецького товариства, голова батьківського комітету приватної початкової школи Р. Ільчук.
Акт прийому-передачі майна на 600 злотих для Будинку старців у селі Кустин гміни Олександрія за 1928 рік також долучено до ухвали магістрату. Керівник установи Лідія Голодолінська включила до списку ліжка, етажерки, скрині, і останнім пунктом… свиня на 100 кг.
Рівнянка Олена Бурим, яка проживала на вулиці Сінкевича, 25 в Рівному, ніяк не могла «влаштувати» свою дитину, Галину, в дитячий виховний заклад. За її словами, в неї не було засобів для виховання дівчинки. За вимогою магістрату мама оформила 13 різноманітних довідок і лише тоді дитина змогла потрапити до сиротинця. Очевидно, державна установа відшукувала будь-які шляхи, завдяки яким дитина могла б залишатися з мамою.
Ще один випадок. Колишній в’язень рівненської в’язниці Давид Розенок, прописаний у Рівному на вулиці Комітетовій, 1, кв. 21, відбувши строк, не мав фінансової можливості купити залізничний квиток додому, до Ковеля, тому написав заяву до магістрату з проханням «купити йому той квиток». Прохання було виконано.
Таких приватних прохань розглядалося надзвичайно багато.
Газети про магістрат
Робота магістрату Рівного піддавалася критиці. Критикували міський уряд рівняни в розмовах між собою, місцеві журналісти — у своїх газетах. Найбільше — газета «Echo Ròwieskie»: «Магістрат вже витратив 360 пляшечок чорнила, 1940 пер. Декілька центнерів паперу — це він працює над бюджетом»…
«…Рівне. Магістрат: тиша. Міська рада спить. Виставка поїхала з міста, по собі залишивши погане відчуття та присмак. Фірма «Ефрус» будує заправні станції, надіючись, що заробить на цьому. «Бергшлос» нескінченно виробляє пиво і скоро воно потече вулицями потоком на радість пиякам…»
«Echo Ròwieskie» продовжувало: «Місцевому обивателю може здатися, що магістрат нічого не робить. Але якщо глянути ближче, це зовсім не так. Магістрат зробив досить багато для того, щоб привести місто в порядок, згідно із санітарними вимогами та вимогами охорони здоров'я мешканців Рівного. Перше, що треба згадати, то це деякі місцеві вулиці, йдучи якими, можна було легко стати калікою через ями та потріскані тротуари. Тепер інша ситуація — вулиці Литовська, Шкільна, Шпитальна виглядають по-новому. Перебруковано 7500 кв. м, забруковано 2500 кв. м тротуарів. Поправляється бруківка на вулицях Сенаторській, Кавказькій, Уланській. Справа пішла так добре, що можна сподіватися на швидке закінчення цих робіт.
Зроблено ремонт трьох шкіл і магістрату, ремонт ще двох шкіл завершується. Вибудовано два артезіанських колодязі, відремонтовано 19 містків, міську електростанцію. Розпочато закладання міського скверу біля залізничного вокзалу. Розпочато переговори про викуп містом болота біля замку Любомирських. Тут можуть виникнути труднощі, бо князь захоче продати цю територію вигідно для себе, незважаючи на те, що місто обмежене в грошах. Хотілося, аби власник замку прихильно поставився до влади міста, яка турбується про впорядкування болота в центрі міста і є поширювачем бруду та різних хвороб. Скоро вулиця 3-го Травня освітлюватиметься електричними лампами, що буде значним вдосконаленням головної вулиці міста, яка до цього часу освітлювалася гасовими ліхтарями. Розпочалася робота на Грабнику, який також викупив магістрат…»
Олена ГУМІНСЬКА,
архівіст Державного архіву Рівненської області.
Публікація підготовлена за документами Державного архіву Рівненської області.
