В неділю вночі в центральну районну лікарню Радивилова привезли з села Хотин чоловіка з ножовим пораненням у живіт. У нього вже стрімко падав тиск. Три години лікарі боролись за його життя і 30-річний Михайло залишився живим. Допитати його слідчо-оперативна група не змогла, бо поранений був непритомним. Отож начальник відділу карного розшуку майор Микола Когут виїхав з колегами в село, щоб там з’ясувати, що сталось.
...Міліцейські групи оглянули місцеві бари. В одному з них знайшли сліди бійки, яка потім продовжилась на вулиці. Там були зламані та вимазані кров’ю штахети, валялись відірвані від одягу гудзики, на землі була кров. Свідки підтвердили, що Михайло, яким цікавились міліціонери, також був у барі. Розшук учасників нічної бійки ускладнювався тим, що міліціонерам були відомі лише їхні прізвиська. Одного з підозрюваних у бійці чоловіків вони не застали вдома. Застали лише його перелякану дружину з дитиною. Спершу жінка не зізнавалась, що була з чоловіком у барі, проте потім зрозуміла, що критися марно. Міліціонери знайшли на горищі будинку сліди крові. Їм довелося оглядали дім, присвічуючи ліхтариками (згодом стане відомо, що це господар зумисне залишив будинок без струму, перерізавши кабель живлення). Підозрюваний пішов з дому озброєний і злий, невідомо, що ще він міг скоїти у селі, отож у його помешканні правоохоронці залишили засідку. Ще дві зробили у будинках родичів, куди він міг також зайти. Щойно на вулиці почало світати, як із боку поля, крадучись, вийшов Володимир. Хоча він і чинив опір міліціонерам, проте ті його затримали. Чоловік розповів їм свою версію того, як у селі святкували День молоді. Володимир не заперечував, що разом з дружиною та односельчанами у сільському барі відзначав свято. Між чоловіками винила сварка, трощили склянки і столи. Через що саме — тепер пригадати важко. Зненацька в бар зайшов 30-річний Михайло К. з товаришем. У минулому Михайло служив у внутрішніх військах, неодноразово етапував засуджених до місць позбавлення волі, отож мав навички, як діяти під час масових заворушень. Проте цього разу довелось докласти чимало зусиль, щоб втихомирити місцевих забіяк. А по тому дружини забрали їх по домівках. На цій пригоді можна було б ставити крапку. Та Володимир не міг змиритися з тим, що хтось виявився сильнішим за нього. «Ображена чоловіча гідність» вимагала помсти. Хоча й повернулися додому, проте він схопив дружину за руку та потягнув за собою знову на вулицю: — Йдемо, я тобі зараз дещо покажу! І хоча вона опиралась, таки поволік її силоміць за собою. Володимир вирішив за «гарячими слідами» з’ясувати стосунки із Михайлом та його товаришем. Розпочав з останнього. Витягнув його з хати через вікно та вдарив вісім разів в обличчя. Михайло вирвався з рук оскаженілого Володимира та побіг за допомогою до товариша. Колишній конвоїр негайно став на захист друга. Між ним та Володимиром виникла бійка. Дружини їх розборонили. Щойно розійшлись, як Володимир почув позаду себе крик. Це за ним біг Михайло. В руках він тримав пневматичну гвинтівку. На ходу вистрілив у Володимира та влучив йому в шию. Вдруге натиснути на курок поранений йому не дав. Він завдав Михайлу удар ножем. Михайло спробував його вихопити і поранив собі руку. Другий удар ножа прийшовся йому по плечу, а третій — влучив у живіт. Із злістю Володимир ще й крутнув ножа у тілі суперника, а потім витягнув (цю холодну зброю згодом він заховає неподалік свого городу, а потім добровільно віддасть працівникам міліції). Михайлу знадобилась невідкладна медична допомога. — Зараз ми проводимо слідчі дії, щоб встановити решту учасників нічної бійки. За фактом заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та хуліганства буде порушено кримінальні справи, — повідомив «РВ» начальник Радивилівського райвідділу міліції Віталій Чубаєвський. До речі, керівник цього міліцейського підрозділу каже, що жоден житель села не зателефонував у райвідділ, щоб повідомити про нічну бійку, не зробили цього й працівники бару.
