На ділянках, як правило, до моменту збирання є вся палітра можливих захворювань. Кожне з них можна розпізнати за характерними ознаками: пожовтіле, скручене, хрустке нижнє листя свідчить про присутність вірусу скручування, зморшкувата верхівка рослини — про зморшкувату мозаїку, жовта крапчастість і почорнілі жилки листя — про мозаїку смугасту, чорні і бурі плями на листі свідчать про ураження фітофторозом, побурілі в основі стебла із сірим нальотом — різоктоніозом… Цей список можна продовжити. Правда, рядовому городникові все це запам’ятати важко, та й чи треба? Головне — твердо знати: якщо на рослині є які-небудь ушкодження, то вона напевно хвора. Від такої рослини брати бульби на насіння не потрібно.
Найбільш надійним і давно перевіреним способом заготівлі якісного посадкового матеріалу є добір бульб від здорових рослин. Так звана селянська селекція. Розпізнати здорову рослину неважко: вона добре розвинута, має кілька стебел, а головне — велику кількість рівних і достатньо великих бульб. Від таких кущів і варто відбирати бульбу на посадку. І не біда, що вони будуть трохи більші, ніж куряче яйце. Від гарного куща можна всі бульби взяти на насіння, відокремивши лише дуже великі і зовсім дрібні. Методика відбору може бути різною залежно від конкретних умов: перед початком масового збирання викопуємо здорові, великі і врожайні кущі; під час збирання врожай від кращих кущів складаємо окремо — на насіння; якщо до моменту збирання бадилля скосили або воно відмерло (у ранньостиглих сортів таке трапляється), відбираємо на насіння найбільш врожайні кущі. Варто звертати увагу не тільки на розмір і кількість бульб, але і на їхню форму. Картопля повинна виглядати так, як це характерно для конкретного сорту. При даному способі відбору трохи зросте витрата посадкового матеріалу, та й часу на збирання піде більше. Але все це окупиться сторицею у наступні роки. Можливо, у перший рік відібраного посадкового матеріалу не вистачить, щоб зайняти всю площу. У такому випадку частину картопляної плантації засаджуємо «елітою», інші — за звичною схемою: середньою фракцією з «загальної купи». Повторивши два-три роки такий спосіб відбору, ми одержимо «еліту» власного виробництва вже на всю площу посадки.
