«Антигламурний жах» — хлопці з дредами й розфарбованими очима, проколотими вухами й зухвалою поведінкою. Таким знає танцювально-вокальний «Quest Pistols» шоу-бізнесова «тусовка». Такими вони й виявились: на сцені звичні, але поза нею — троє звичайних, трохи розгублених хлопців.
На сцені кінопалацу «Україна», де відносно молодий гурт виступив у рамках всеукраїнського турне, хлопці з «Шансу» влаштували апофеоз хуліганства — поливали публіку водою, кидали в неї туалетним папером, витягували на сцену. Не забували й робити те, заради чого прийшла основна частина публіки — дівчата 12-17 років (працівниці бару навіть жартували — наче сеанс якогось мультфільму, а не концерт) — співати свої розкручені на радіо «хіти» — «Дни гламура», «Я устал», «Для тебя». Виявляється, окрім цих пісень, колектив має іще декілька. Проте відсутність яскравого репертуару «Quest Pistols» компенсує яскравими танцями-трюками. Значна частина нечисленної публіки (усього на концерт прийшло 250-300 чоловік) допомагає артистам під сценою під пильними поглядами охоронців. Ці ж дівчата й заводять традиційне «на біс», коли хлопці через годину після початку йдуть зі сцени. Але це все було на концерті. За декілька годин до цього «Quest Pistols» розщедрилися на автограф-сесію у традиційному для цього місці — музичному магазині «Хіт-формат». Такі кроки, до речі, роблять винятково молоді й не до кінця розкручені виконавці, більш відомі своїми прихильниками відверто нехтують. Власне, тут хлопці з «Quest Pistols» справляють зовсім інше, відмінне від телевізійного, враження нормальних, спокійних і адекватних молодих людей. — Що нового приніс в українську музику «Quest Pistols»? Костя: — Наш стиль музики — новий для України. Ніхто не робить таких аранжувань — все ніби зроблено просто, але в той же час нетипово, ніяких вітчизняних прийомів тут немає — все тільки фірмово й по-європейськи. — Ви собі обрали антигламурний імідж. Що вам не подобається? З чим ви боретесь? Антон: — Нам все подобається, ми ні з чим не боремося. Нам лише хочеться, щоб люди хоч іноді думали головою, а не бездумно сприймали інформацію з телевізора. Це єдине наше бажання. — Ваш сайт називає вас музичними провокаторами. А кого й на що ви провокуєте? Микита: — Ми не хочемо когось на щось провокувати. Ми хочемо, щоб наша музика надихала молодих людей, які хочуть думати й розвиватися. А якщо й провокуємо, то тільки на гарний настрій і позитивну енергетику. — Ви стали популярними відносно нещодавно. Як це, прокинутися популярними? Антон: — Ми не можемо говорити про свою популярність. У нас немає телевізорів, тому ми «не ведемось» на всі ті речі, які про нас говорять. Тим більше, що на сцені та в житті ми дуже відрізняємось. Ми більш спокійні. Коли виходимо до глядачів, ми робимо шоу, у своєму його розумінні. А в житті ніякого шоу не створюємо. Микита: — Наша епатажність — це сценічна якість, а не життєва. Якби «Quest Pistols» був не роботою, а життям, ми б уже вмерли.
